Валер’ян Пiдмогильний. Доповідь про письменника
Валер’ян Петрович Пiдмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплi пiд Катеринославом (нинi увiйшло до складу Днiпропетровська) в селянськiй родинi. 1910 р. Валер’ян пiсля початкової сiльської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закiнчив у червнi 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського унiверситету. 1919 р. вiн залишив навчання i працював учителем у Павлоградi та Катеринославi. 1921 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працював редактором видавництва «Книгоспiлка», пiзнiше редактором
Першi
Офiцiйна критика засудила твiр, визнавши його «наскрiзь несучасним», «песимістичним», «класово ворожим», у якому «соцiальнi чинники» підмінені «психологiчними» тощо. 1930 р. на сторiнках журналу «Життя i революцiя» було надруковано роман «Невеличка драма», який також брутально засудили критики.
В останнi роки життя письменник змiг видати новелу «З життя будинку», незавершена «Повiсть без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Д. Дiдро, О. де Бальзака, А. Франса, Г. де Мопассана, Г. Флобера та iн. Активно займався письменник і проблемами функцiонування української мови, уклавши разом iз Є. Плужником словник «Фразеологiя дiлової мови», який видавався 1926 та 1927 рр.
Прозу В. Підмогильного можна назвати iнтелектуально-психологiчною. Свiтогляд письменника сформований пiд впливом зарубiжної класичної лiтератури ХХ ст. та найяскравiших представникiв західноєвропейської фiлософiї поч. ХХ ст.: З. Фрейда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. З-помiж попередникiв В. Підмогильного слiд згадати кращих представникiв української оповiдної прози: М. Коцюбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як i його попередникiв, письменника цiкавила насамперед людина у проявах людського, її внутрiшнiй та емоцiйно-духовний свiт.
Найкращий роман В. Підмогильного «Мiсто» написано за моделлю французького реалiстичного роману, передусiм «Милого друга» Гi де Мопассана. Письменник у романi «Мiсто» вдало поєднує реалiстичну манеру письма з поглибленим психологiзмом, увагою до взаємодiї свiдомостi та пiдсвiдомостi в людськiй поведiнцi, духовного та бiологiчного начал. Самотнiсть та вiдчуженiсть головних персонажiв прози В. Пiдмогильного в неприродному й абсурдному свiтi, породженi несвободою людини, яскраво свiдчать про превалювання у фiлософсько-естетичнiй концепцiї письменника екзистенцiальних мотивiв.
Твір мініатюра краса і багатство української мови.
Валер’ян Пiдмогильний. Доповідь про письменника