Ідейно-художній аналіз новел «Новина», «Кленові листки» Василя Стефаника

Василь Стефаник дуже любив дітей. Дітям він присвятив найліричніші свої твори — новели «Новина», «Катруся», «Кленові листки».
Родинні драми, зумовлені соціальними причинами, відображені в новелі «Кленові листки». Головна дійова особа — заробітчанин Іван. Його дружина народжує четверту дитину, а сама тяжко хворіє. Ввечері батько покликав кумів, пригощає їх і скаржиться на свою долю, на дітей. Щоб вижити, Іван змушений каторжно трудитися, бо треба годувати малих дітей. Бідність так вкорінилась у їхнє життя, що навіть посягаює

на життя дітей. Та іноді в ньому прокидаються добрі і ніжні почуття до них. Іван жаліє дітей, думає, яка ж доля чекає на них. Але життя Іванових дітей ще трагічніше, ніж самого Івана, бо вони, крім наймитської долі, зазнають ще й сирітства. Як якесь віщування сприймається передсмертна пісня матері про кленові листочки, що розвіялися по полю і вже ніколи не зазеленіють. Це ніби порівняння з долями дітей, які також можуть піти по світу і не зазнати кращої долі. З великою любов’ю Стефаник змальовує шестилітнього Семенка. Цей ще маленький хлопчик залишається за старшого. Письменник розповідає про господарювання Семенка. Перебуваючи в ролі дорослого, хлопчик ще не відчуває всіх прикрощів дорослого життя, всіх проблем, що можуть його спіткати. Семенко ще не розуміє трагедії своїх батьків, але ми вже відчуваємо трагізм його власного становища.
Вершиною художньої досконалості, композиційної оригінальності є новела «Новина». Вона починається з розв’язки: Гриць Летючий утопив свою меншу доньку, а старша випросилася. Але автор не засуджує свого героя. Своєю розповіддю Стефаник захищає Гриця, намагається дати читачеві дійсну картину подій, що призвели до трагедії. Цю новелу не можна читати без внутрішнього здригання і страху. Головний герой гине у великих нестатках, не в змозі прогодувати своїх дітей. Дружина його померла, а сам він не може забезпечити своїм дітям бодай кусок хліба щодня. Гриць приходить до висновку, що його діти — то вже живі мерці, але ще сам боїться визнати свій намір. Він хоче якось виправити становище (бігає по сусідах), але у кожного своє горе і такі ж нестатки. Гриць робить свій страшний крок, не думаючи, що це злочин. Автор намагається переконливо вмотивувати вчинок свого героя. Стефаник не тільки захищає свого героя-дітовбивцю, а й кидає звинувачення суспільству, що призвело до такого страшного вчинку.