Вживання міфів у сферу людського буття – це опосередковане пояснення світу, іншими словами людина мала можливість, як би мовити домислити, до фантазувати і вплинути на світ.
Дуже плідно вплинув на мистецтво троянський цикл. Гея (мати-Земля) попросила Зевса, її онука, звільнити її від тягаря в обличчі людей, які розмножилися, та почали ранити її знаряддями праці та іншими засобами. І Зевс погодився та улаштував Троянську війну.
На весіллі Пелея та Фетіди, Еріда богиня розбрату та чвар підкинувши яблуко на якому було написано «найвродливішій» посварила Афродіту, Афіну, Геру. Кожна вважала, що «яблуко розбрату» повинно належати саме їй. Паріс (троянський царевич) віддав яблуко Афродиті і получив за це найвродливішу жінку Єлену. Він викрав її у спартанського царя Менелая і відвіз до Трої порушивши священний закон гостинності. Отже Афіна та Гера розгнівалися на Паріса за його вибір та несправедливий суд, Манелій – за дружину, яку він викрав, елліни – за варварство та зневажання законів гостинності.
Стає питання, чому ж Ахілл та його мати Фетіда під час Троянської війни користувалися прихильністю Зевса? А справа у тому, що наречена не хотіла цього шлюбу, але ж саме Зевс ініціював це весілля. А справа в том, що Зевс вирішив одружити Фетіду зі смертним для того, щоб народилася у неї смертна дитина, яка буде небезпечна для царя богів. І вона народила Ахіллеса у Трої.
Проте Зевс ще й хотів смерті її сина. Таким чином Ахілла назвали «коротковічним сином», який був приречений після народження загинути. Так Зевсові було б спокійніше.
Фетіда ж усупереч Зевсу хотіла наділити сина безсмертям. Вона скупала немовля у чарівних водах Стікса. Тримаючи його за п’яту «ахілессова», щоб не впустити, вона залишила вразливе місце, куди і потрапила стріла Паріса.
Фетіда знов спробувала допомогти сину і врятувати його, сховавши у царя Лікомеда на острові Скірос. Там він таємно одружився з Деїдамією донькою Лікомеда і вони народили Пірра, який згодом лютував у Трої, полонивши Андромаху вдову Гектора, та убивши сина Гектора. Провидець Калхант передрік, що без Ахілла буде невдалим похід на Трою. Тому Ахіллеса розшукали на Скіросі і узнав,що намічається війна під Троєю, він погодився взяти участь у битві.
Війна затрималась на десять років, але Іліона так і не змогли взяти. Найважливішим двобоєм останнього року війни став між Ахіллом та Гектором, де і загинув троянець, але і ахеєць ненадовго пережив його. Кістки героя помистили у золоту урну і поховали.
Після смерті Ахілла Аякс помер, Паріс загинув, Єлену одружили. Але ж вона вирішила втікти з Одіссеєм та Деїфобом. Вони прослизнули до міста і викрали статую богині, бо доки вона перебувала у Трої, місто було незавойоване. Троянці почали війну, але нікого не знайшли на полі битви. Там стояв лише величезний дерев’яний кінь. У чреві коня сиділи ахеї з Одіссеєм. У ночі вийшли з коня, перебили вартових і відчинили браму Трої.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Невмирущість духовної краси лісова пісня. Роздуми над творчістю івана франка. Роль митця у поемі давня казка. Твір відгук. Твір стаття на тему.
Міф про троянську війну