Гектор та Ахіллес герої поеми Гомера «Іліада». Вони хоробрі воїни троянського та ахейського військ. Обидва, загинули під час Троянської війни, змагаючись хто ж з них сильніший.
Ахіллес син царя Пелея та морської богині Федіти. Коли мати його купала, то тримала за п’яту, яка і була його вразливим місцем. Аххілесові була передбачена смерть під час Троянської війни. Для того щоб уникнути такої долі для свого сина, мати перевдягла його в дівчачу одежу і віддала виховатися до царського двору лікомеду.
Одіссей хотів, щоб Ахілл пристав до ахейського війська. Для цього, під виглядом купця він дочкам лікомеда запропонував товар, серед якого була зброя та прикраси. Ахілл вибрав зброю. Таким чином Одіссей вибрав майбутнього воїна, і настроїв його вирушити під Трою. Коли Ахілл вирушив на війну, то знав що загине. Але між коротким та спокійним довгим життям , він вибрав коротке.
Гектор був старшим сином царя Трої Пріама та його дружини, цариці Гекуби. В творі він постає достатньо вихованим, терпеливим, що до витівок свого брата. Він гарний батько та чоловік.
Ахілл та Гектор — воїни та герої. У кожного з них на рахунку багато перемог та подвигів за час Троянської війни. Перемогти однин одного для них дуже складно: вони обидва сильні, фізично витривалі чоловіки. І якби Афіна не приклала своїх зусиль, то хто знає чи був Гектор переможеним.
Гомер, як і всі епічні автори старається не висловлювати своїх емоцій, відкрито не дає оцінку героям, а лише підкреслює що вони гідні суперники.
Боги та ахейці прихильні до Ахілла. Він гарно виглядає, приклад гарного воїна. А саме головне, що він жива людина, яка робить помилки, потім про них шкодує: коли він пішов із війська загинули ахейці.
Як до Ахілла так і до Гектора їх одноплемінники поважають. З якою тугою голосять троянці, коли дізналися про смерть свого героя. Гектор та Ахіллес справжні герої та чоловіки. Для стародавніх греків вони були втіленням ідеалу воїна, людини і героя. Такими самими вони є і для нас. Те, як Гомер зобразив їх слабкість, ще раз підкреслює, що всі герої насамперед люди, які мають право на помилки.