Я захоплююсь чудовими, ясними і досконалими віршами Ліни Костенко. Мені здається, що така поезія буде жити у віках, бо вона проста, лірична і розповідає про все, що переживає кожна людина: сум і радість, кохання і образу, вірність і зраду.
Послухаю цей дощ, підкрався і шумить…
Здавалось, мить, ще тільки мить, та раптом повернусь —
а це вже роки…
Мені здається, що краще про швидкоплинність часу вже й не сказати.
Стара дзвіниця досить ловить гави.
Танцює ціп на житньому току. Ну що
мене магнолії, агави? Я- поцілую мальву
у щоку.
Людині може бути тісно у Всесвіті, але не в себе під дахом. Це, звичайно, трохи полемічне твердження, але Ліна Костенко цілком виправдала його.
Іще один дуже цікавий для мене поет — Василь Стус.
Коли я вперше прочитала його вірші, я була вражена і силою поетичної виразності, і глибиною його таланту.
Нам є де йти – на хвилі, на землі –
шляхи мов обрії – далекі і прозорі
Хай юність догорить ми віддані життю,
пише поет. І я цілком з ним згодна.
Його поезія з глибин народних, із тих нескаламучених жодними змінами джерел, звідки походить коріння українського народу:
І дивен див біжить поверхи древа,
І ніч біжить — поверхи давніх днів,
І тінь лягла на заволоку часу.
Поезіє, красо моя, окрасо,
Я перед тебе чи до тебе жив?
Такі ж глибини відкриває мені й поезія І. Калинця.
Його поетичний світ густо населений, традиційними казковими, міфологічними істотами: князівнами і мавками, купалами і кострубами, ладами і русалками, перунами, ярославнами, чортами і кам’яними бабами… Усе то — образи з тисячолітнім поетичним стажем, вони витримали великий іспит часу і в народній художній свідомості не мали жодної конкуренції. І в поезії Калинця вони — уособлення чогось тривкого, справжнього у мінливому її нетривкому сучасному світі.
Здвигаймо далі над словами бані титлів,
вершім самотньо храм (ще буде повен).
Так кликав поет до нас з жорстоких часів, коли гнобили і травили українську культуру. Він вірив у те, що вона відродиться. І ця віра справдилася.
Єдине, що хочеться сказати наостанок, це процитувати вірш улюбленої поетеси Ліни Костенко:
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, —
принаймі вік прожити як належить,
Це наше головне завдання у світі.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Твір на тему моя улюблена праця. Твір на тему наталка полтавка. Твір опис зимовий ранок. Твір про подорож до києва. Твір роздум вірний друг.
Поезія торкає струни души моєї