В українській дожовтневій літературі творчість Панаса Мирного посідає одне з чільних місць. Літературу П.Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. На його думку, художник, його твори мають активно втручатися в життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, натомість малювати світлий ідеал майбутнього. Письменник пробував свої сили у віршуванні, драматургії, прозі.
У романі відображені зрушення, які сталися на Україні після реформи 1861 року, піддано гострій критиці феодально-кріпосницьке і буржуазне суспільство.
У центрі роману Чіпка Вареник — один з найяскравіших типів української дожовтневої літератури. «На перший погляд — йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп’ялося тонке, як павутиння, волоссячко. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі, лице довгообразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечі широкі, та груди високі… Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась незвичайна смілцвість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою…»
У Чіпки рано прокидається розуміння соціальної несправедливості. Його батька, селянина-втікача, силоміць віддано в солдати, де він і загинув. Сім’я опинилась без годувальника. Мати кожен день наймитувала. На вулиці діти не приймають Чіпку до гурту, обзивають його. У добру, вразливу душу закрадається озлоблення. Почуття ненависті загострюється тоді, коли Бородай вигнав Чіпку зі свого двору.
Зіткнувся Чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю тоді, коли в нього обманом відібрали землю. Не добився він правди в судовиків. Озлоблений, він протестує, бешкетує, пиячить. Чіпка вважав, що розбійництво — це засіб боротьби проти гноблення і насильства. Одружившись з Галею, Чіпка відцуравсь розбійницького товариства, став дбайливим господарем. Але чиновники усунули селянського посланця з земства. Чіпка озлоблюється, підбурює до виступу селян, починає грабувати правих і винуватих, доходить до вбивства…
Особа Чіпки викликає в мене симпатії. Енергійний, працьовитий, він близько брав до серця чуже горе, сміливо боровся за гідність людини.