Український поет Ігор Калинець народився 1939 року на Львівщині. Він навчався у Львівському університеті, складав вірші, і переслідувався радянською владою «за антирадянську агітацію і пропаганду». Тому відбував покарання на Уралі та в Забайкаллі. Повернувся до Львова він тільки у 1981 році.
Його перша книжка віршів «Вогонь Купала» з’явилася друком у 1966 році, наступні твори письменника тривалий час були відомі із «самвидаву» і тільки У 1991 році видані за кордоном удвох томах: «Пробуджена муза» та «Невольнича муза». У тому ж таки 1991 році в Україні з’явилася книжка вибраного «Тринадцять аналогій», за яку автора удостоєно Національної премії України імені Т. Г. Шевченка. Остання його книжка — «Слово триваюче». Вона вийшла в 1997 році. У доробку письменника є книжки і для дітей: «Книжечка для Дзвінки» (1991).
Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них — пам’ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.
Коли читаєш поезію І. Калинця «Писанка», то неначе відчуваєш якесь казкове проміння. З’являється такий ясний спогад, нібито сам перед святим Великоднем стежиш, як
Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
Із цибулинним золотим узваром.
І вже не прості писанки лежать перед очима, а «ясні сонця», схожі на «дивовижний світ». Таким, яким він буває тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:
…буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його «дитинство». Адже дитинство і писанка дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.
Але найбільш вражає образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у «Писанці» виходять народжені її талантом «згустки сонця». Адже мати — це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. І назавжди закарбовується у пам’яті казковий символ: «ясні сонця» — писанки у натруджених маминих долонях.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Розповідь як я допомагаю мамі. Мінуси життя в селі. 451 градус твір. Мій скарб моя мова. Тема твору наш рідний край.
Променистий національний дух (за віршем «Писанки» Ігора Калинця)