Школа чистого мистецтва в російській поезії
Впродовж досить довгого періоду в часі формувалася чиста та незалежна творча концепція – чисте мистецтво, яка ніяким чином не перетиналася із політичними та суспільними сферами життя. Власне так зване мистецтво для мистецтва розпочало свою історію ще з часів далекої античності, а свої основні риси сформувало лише в середині 20 ст. внаслідок реакції позитивізму, прагматизму філософії доби Просвітництва та падіння значимості суспільних відносин з боку буржуазії. Митці, які сприйняли світ досить жорстоким та відкидаючим прекрасного ідеалізовують
Вагомий вклад в розвиток та ріст «чистого мистецтва» зробив один із відомих російських поетів Анафасій Анафасійофич Фет (1820-1892). Після його смерті символізм сформувався вже як самостійна літературна течія. Останні роки свого життя проводив із працями таких відомих російських філософів як Соловйов, Штінгер та Шопенгауер. Фет завжди вважав себе прибічником «чистого мистецтва». На думку поета мистецтво повинне бути елітарним. Власне своїм ідеям він ніколи не зраджував, адже його творчість насичена високими почуттями. Тематика митця містила лише прекрасний
Усю свою творчу кар’єру Фет розділяв життя на високе та низьке. Цю власну ідею він обґрунтовував своїм життєвим шляхом. В його характері можна прослідкувати дві зовсім протилежні риси – естетизм та прагматизм.
Ознайомившись із працями Шопенгауера, Фет дещо змінює свою концепцію насолоди від кохання на отримання блаженства від відчуття страждань. Його розуміння «кохання» набуває дещо трагічного характеру.
Звичайно розвиток чистого мистецтва в російській літературі не ґрунтувався лише з допомоги творчого надбання Анафасія Фета, проте цей талановитий поет значно посприяв виникненню та розвитку «мистецтва над мистецтвом».
Школа чистого мистецтва в російській поезії