Тема великої вітчизняної війни у творчості Довженка

Олександр Довженко – це своєрідний поет екрана та слова. Він увійшов у історію світової та вітчизняної літератури, поєднавши режисерські і письменницькі таланти. Своєю дивною творчістю зумів зблизити словесне та візуальне мистецтво, відкрити нові можливості в відображенні руху нового життя. Довженко світ… І основним у тому світі є облік рідної Батьківщини. Тому його твори, так міцно засіли у наших серцях.

Під час великої вітчизняної війни, Довженко працює як публіцист, словом швидко відгукується на всі найважливіші події війни.

Його твори доступні, глибокі, повчальні, цікаві. Вони навчають любити життя, захищати свою землю, своїх рідних.

Сюжети творів, він будує на драматичних відносинах та трагедійних конфліктах, де характери героїв розкриваються дуже несподівано та глибино. Багаторазово, у своїх творах, Довженко вживає такі художні засоби, як метафори, порівняння («земна куля оберталась», «диміла планета»), які укрупнюють масштабність думки та мислення.

Трагічним образом України стала звичайна хата,в оповіданні – ограбована та зруйнована. Тут письменник показує, що Україна – це не тільки «пристанище» людське,

а ще й місце для радощів, суму, де квітне наша мова, а «поза нею вона в’яне, як квітка на дорозі».

Під час війни, крім статей та оповідань, Довженко пише і звернення, такі, як «Україна в огні», «До зброї», «Я бачу перемогу». У цих зверненнях відчувається віра у перемогу, та гнів, спрямований до фашистів. Події в тилу у ворога, на фронті, трагічні факти –  ставали предметом аналізу, глибинного осмислення, узагальнення. Так народилось оповідання «Ніч перед боєм», яке було засновано на реальних подіях.

Головні герої цього твору – Платон і Савка, топлять у річці човен з німцями, ціною свого життя. Так само українська колгоспниця Марія Стоян, в оповіданні «Мати», ціною свого життя рятує двох російських льотчиків. У «Повісті полум’яних літ» постає перед нами величний образ Івана. Він закоханий у рідний край, мирну працю, щедрий на любов і ненависний до ворогів. Коли він побачив фашистів, що наближаються до нього, то не вагаючись, викликає вогонь на себе. У бою він безстрашний.

Довженківська правда змушує поміркувати про цінність людського життя, про те, що може залишити людина після себе.