Трагізм народу у «Пісні про Нібелунгів»
«Пісня про Нібелунгів» – історичний епос, у якому поєднані лицарські турніри, кохання, помста, сімейні і суспільні відносини, звичаї та побут раннього феодалізму. Початок твору – опис краси юної сестри Кримгільди та трьох королів Бургундії, які були братами – Гунтера, Гернота та Гізельхера.
Кримгільда, якій наснився жахливий сон, намагається втекти від долі вдовиці. Мати Ута на її прохання розтлумачила її сон, і це значило що вона втратить кохання свого життя.
Кримгільда вважала, що якщо вона не зазнає любові, то вона зможе
Забігаючи трохи вперед скажемо, які саме два орли, а це були Хаген і Гунтер, зрадницькі загубили сокола – Зігфріда на полюванні, знайшовши його слабке місце. Саме ці два героя – уособлення зла в епосі.
За перебігом подій – Зігфрід, відважний Нідерландський королевич, який
Трагізм цього оповідання полягає в тому, що доленосна приреченість героїв зовсім не вказує на те, що вони ламаються духовно, абсолютно пасивно очікуючи своєї долі. Але все якраз відбувається навпаки. Слід зазначити, що такий перебіг подій, віра в невідворотність долі, характерний саме для німецького язичницького мотиву.
Взагалі весь німецький епос пронизаний горем, приреченістю, стражданнями, загибеллю, непохитністю долі – все це також є основним мотивом даного твору. Історичною суттю епосу є знищення бургундського королівства гунами у 437 р.
В даному оповіданні-епосі дуже сильно показана роль жінки у перебігу історичних подій, і на що здатна жінка яка мститься за відібране кохання. Також трагізм всієї ситуації полягає у тому, що кровава помста за смерть героя загубить бургундів, згадуючи передостанню «нібелунгську строфу» – за радість споконвіку стражданням платить світ.
Твір на тему пісенна творчість андрія малишка.
Трагізм народу у «Пісні про Нібелунгів»