Війна завжди залишає тяжкий слід в серцях людей. Назавжди ми запам’ятаємо подвиги тих, кому треба завдячувати за мирне майбутнє. Цю пам’ять ми маємо зберегти на довгі десятиліття. Скільки їх, пам’ятників, які не дають нащадкам забути про свої героїв? Вогонь славі у Кримлівській стіні, як символ вічності – вогонь та камінь. Чи відомий Мамаєв курган. Але пам’ятники споруджали не лише із каменю, але і письменники словом створювали пам’ять, яка може бути міцніше за граніт та залізо.
Тема війни підіймалася багатьма письменниками, і стала однією з важливіших в післявоєнні часи. Такі майстри слова Б. Васильєв, Г. Бакланов, В. Биков, К. Симново та багато інших залишили унікальний добуток в воєнній літературі Росії. В цих творах можливо побачити всіх: і рядових і високопоставлених генералів, партизанів, а також протих людей, яким теж прийшлося боротись за свій край. Всі вони в поті і крові йшли сотні кілометрів, минаючи місяці, щоб здобути Велику Перемогу. Саме тому, на мою думку, ми маємо поважати їх подвиг і берегти мир в своєму краю.
Одним із тих, хто вклав великий здобуток в воєнну літературу, став Борис Васильєв. Цей письменник із тих, хто на власні очі бачив жах війни. Його повість «А зорі тут тихі…» розповідає про старшину і полеглих йому дівчат-зенітниць. Цій команді потрібно затримати ворожих диверсантів. Деякі із дівчат гинуть, але боротьба ще не закінчена. Моральний обов’язок змушує команду Василя йти до кінця, щоб боротися зі злом. Васильєв показує мужність та героїзм радянських воїнів. Ці люди не піддаються смерті, вони кожен раз знову йдуть в бій. Ніщо їх не зупинить.
Подвиг не може носити в собі велич героїзму, але і велич моралі. Аморальна людина може здійснити лише злочин, зрадити, вбити. В ній завжди буде страх, який в кінці кінців зломить її.
Микола Плужніков створив роман «У списках не значиться» і довів, справжнього героя, високодуховну людину неможливо злякати, зломити, зробити рабом. Така людина залишиться людиною в будь-якій ситуації, навіть, якщо навколо війна.
Людина, яка читає такі історії, не може не переживати за людей. Багато подвигів було створено в роки війни. Сама участь в війні – це вже подвиг. Васильєв писав повісті і романи, щоб зрозуміти витоки масового героїзму, витоком якого стала безкінечна любов до Батьківщини, ненависть до аморальності та бажання побороти зло.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Твір відгук про книгу. Твір мамина пісня. Твір на морально етичну тему про друзів. Твір на народність поеми і котляревського енеїда. Твір на тему вірний приятель.
Твір-роздум: Моральний подвиг людини на війні