У війни не жіноче обличчя
Лякаюча, холодна, бездушна — це війна. Cлово, що викликає негативні асоціації зі смертю, голодом, стражданнями. Запах крові упереміш із запахом поту молодих солдат. Уява малює страшні картини, на очах з’являються сльози — війна… Невже Вона може бути такою? Невже Вона має жіноче обличчя?
Жінка — слово в одну мить нагадуючи нам про рідну матір, її теплі обійми, добрі слова. З давніх давен жінка та синонімі цього слова (сестра, бабуся, дружина, мати) вміщують у свідомості суспільства найкращі людські риси: доброта, чесність, милосердя. Мати
Навіть за умов страшної війни, приміряючи на себе роль солдата, жінка рідко брала зброю у руки. Вона радше відправиться на поле бою рятувати поранених, визволяти полонених або у розвідку. Але скрутні часи змушували жінок проявляти не менші від чоловічої сміливість та мужність.
Тримаючи в руках рушницю, гранату, керуючи танком, вони проливали сльози: вбивати — не жіноча доля. Головна ціль жінки у зоні бойових дій не «повалити» якнайбільше солдатів, що по ту сторону барикад, а вбити війну, позбавитися
Світова література сміливо розповідає історії дівчат, що під час світових війн відправлялися на фронт. Не важко здогадатися: єдиний бій — незначний епізод, незрівнянний з масштабами війни в цілому, не вирішує ситуації. Та цей факт не зупиняє волелюбних героїнь, що ризикуючи не тільки власним, а життям дітей відправляються на поле бою. Вони не бажають війни, не мріють про смерті та вбивства — жіноче переконання додає творам трагічності.
Понурившихся в історію мужніх дівчат читачів очікує невимовний біль, що супроводжується комом у горлі та сльозами на очах. Молоді, зелені: дехто з них не встиг здійснити мрій, а дехто — їх вигадати.
Несумісність слів «жінка» та «війна» — причина, чому вони не повинні знаходитися поряд. Та, що береже домашнє вогнище, несучи добро, тепло та можливість подарувати нове життя, не заслуговує бачити на власні очі руйнівну силу злої війни.
Моє ставлення до образу гобсек.
У війни не жіноче обличчя