Зображення життєвих явищ в п’єсах Карпенка-Карого «Наймичка» і «Мартин Боруля»
І.Карпенко-Карий почав драматургічну діяльність людиною немолодою, збагаченою великим життєвим досвідом, маючи вже стійкі переконання художника реаліста.. Мистецькі шукання привели його до створення блискучого зразка психологічної драми — п’єси «Наймичка» (1885).
Темою «Наймичка» співзвучна деяким творам Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Сюжетну основу драми складає трагічна історія наймички Христини, дочки загиблої у шинку покритки, що змалку поневіряється по наймах, зносить наругу і знущання, але не втрачає
А винуватець її трагедії — розбещений, душевно знівечений багатій Василь Цокуль — продовжує жити.
Драма в житті не розігрується за законами логіки. «Хто винен?» — одвічне риторичне питання, яке не дає спокою. Карпенко-Карий устами наймита Панаса проклинає винуватців трагедії: «Нехай наші сльози… важким камінням ляжуть на душі ситих, розпутних катів».
Поштовхом же до написання комедії «Мартин Боруля», як вказують біографи письменника, була комічна історія про «домагання дворянських
…Внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав Мартина Борулю «бидлом», останній пройнявся фанатичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич». І поки повірений Трандалєв добивався офіційного підтвердження «дворянських прав»
Борулі, той поспішив завести в своїй сім’ї дворянські порядки: вилежується подовгу в ліжку, хоч з незвички у нього й боки болять; хоче перевести сім’ю на «панську» страву — «кофе» — і велить розпитати, «коли його подають: чи до борщу, чи на ніч».
Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого героя, Карпенко-Карий у фіналі комедії, спалюючи після всього пережитого «дворянські документи», говорить: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».
Через усю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а якості її душі, простота і щирість у взаєминах між людьми.
І хоч деякі твори Карпенка-Карого не витримали перевірки часом, але класика усе ж залишається класикою, її ставлять на професійній і аматорській сценах, деякі типи навіть можна побачити в житті. Ці твори заставляють нас сміятися і плакати, закохуватись і ненавидіти — і велика подяка за це їх творцю — І.К.Карпенку-Карому.
Зображення життєвих явищ в п’єсах Карпенка-Карого «Наймичка» і «Мартин Боруля»