Байки Павла Глазового

На долю кожної людини випадає багато випробувань. Одні навіть не намагаються боротися, інші – не тільки долають усі життєві негаразди, а ще й світлом своєї унікальної душі допомагають прокласти шлях іншим. Таким був Павло Глазовий. Поєднавши свій природний письменницький талант та неповторне почуття гумору, він з іронією та сатирою випадкового спостерігача викриває найрізноманітніші вади суспільства: від гонитви за сумнівними ідеалами моди до високих питань моральності та самосвідомості).

Байки у творчості П. Глазового заслуговують

особливої уваги читача. Автор прожив довге та насичене життя, мав змогу спостерігати еволюцію поглядів та цінностей. Це стало основою для таких творів, які не втрачають актуальності по сьогодні. Чого коштує тільки його бачення так званих недолугих жертв моди. Використовуючи алегоричні образи свині та кабана, автор викриває істинний смисл подібного «модного вироку».

«Кабан хвалив: – Хороше діло!

Ти ще тісніші одягни.

Хоч гидко глянути на рило,

зате приємно – на штани.»

Його байки лаконічні та максимально влучні. Не вдаючись до складних художніх конструкцій, він просто та чітко, народною

мовою вимальовує такі близькі звичайній людині образи. Цим він і заслужив повагу та любов мільйонів читачів: говорив чесно та відкрито, не боявся влади. Це доводить дуже ризикована, як на мене, спроба осміяти генсека, якого було представлено в образі свині з медаллю на шиї, що «з корита п’є густі помиї». Автор обурюється через несправедливість суспільного ладу, в якому прості люди працюють, але «медаль за це дають якійсь безсовісній свиняці.»

Таким чином, фокусуючи увагу на вадах сучасного суспільства, байкар запрошує нас до діалогу з власною совістю, але не повчанням, а за допомогою сміху. Сміх цей не заради розваги, це можливість поглянути на себе із боку. Свідома зріла людина якраз і відрізняється здатністю посміятися над власними недоліками.

Тож чи варто дивуватися, що ці твори залишилися в серцях українського народу, не зважаючи на гидливий термін «глазовщина», придуманий колись ідеологічно правильними поетами? Та як підкреслив сам П.Глазовий,

Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть.