Твір за п’єсою «Вишневий сад» Антона Чехова

П’єса «Вишневий сад» А. П. Чехова була написана у далекому 1904 р. В ті нелегкі часи автор зміг показати на сторінках свого видання відображення всієї історії Росії, від минулого до завтрашніх днів. Це основна тема, яка блукає протягом всього розкриття подій твору.

Соціальний задаток п’єси в даному випадку є основоположним. Ми спостерігаємо, як рушиться дворянство, остаточно і безповоротно, переходячи в стиль життя буржуазії. Герої Ранєвська і Гаїв – недалекоглядні люди, зі своїми моральними принципами та пріоритетами, їм важко змінити себе

на інший лад. Вони живуть у своє задоволення в розкішному маєтку, красу якого підкреслює неповторний та виплеканий вишневий сад. Тут глибоко розкривається нездатність дворянства виживати в сучасних реаліях.

По іншу сторону розкривається образ Лопахіна – загартованого життям персонажа, який точно знає, чого хоче і як цього досягти. Господарський порив дозволяє йому поглянути на речі з висоти свого польоту і відразу визначити, чого саме не вистачає для успішного функціонування садиби Ранєвської та Гаїва. Він пропонує дієві способи відродження саду, але хазяї, як люди недалекі та неготові до змін, не сприймають

його порад. Проте й свого плану розпорядження майном вони не мають. Це реальний показ пережитку минулого, коли покоління «тих» часів категорично не сприймає свіжого подиху в будь-якій ситуації. Лопахін теж не являється спасителем, він застосовує надто кардинальні міри – вирубує сад, як символ єднання різних поколінь і поглядів.

Чехов яскраво, але не надто впевнено вводить нових героїв – Петра Трофимова і Аню Ранєвську. Вони насичують новим диханням, подають надію на майбутнє, як представники докорінно іншого, нестандартного стилю життя. Їхня позиція – на місці старого, але такого рідного саду, посадити молодий, який буде розвиватися своїм шляхом, дихати іншим повітрям та під наглядом нового покоління. В цьому вся надія Росії на краще майбутнє, щасливе та безтурботне. Проте гарантію успіху такого сміливого кроку ніхто дати не може, залишається лише сподіватись.

Варіант 2

Герої Чехова завжди кілька віддалені від світу, вони живуть у своєму власному маленькому світі, і тільки іноді з’являються перед глядачем, щоб здивуватися, наскільки цей світ їм не милий. Так відбувається і з головними героями п’єси «Вишневий сад» збіднілої дамою Раневської і її дочками Варею і Анею. Пані Раневська живе в тісному придуманому нею світі, куди вона пішла після смерті чоловіка і сина, і всі свої сили кидає на витрату грошей, котрі вона роздає направо і наліво. Ії старша дочка Варя мріє піти в монастир, але тільки тому, що ніхто її не кличе заміж.

Молодша Аня, якій ледь виповнилося 17 років дуже рішуча дівчина, здатна на великі вчинки, головним з яких стала поїздка слідом за матір’ю в Париж, щоб привезти її додому, позбавивши від злиднів. Мати сама ж не розуміє всієї трагічності того, що відбувається, вона не хоче рахуватися з тим, що сім’я її збідніла і єдиним багатством, яке у них залишилося є старе маєток і величезний вишневий сад, куди все сімейство і повертається.

В будинку їх зустрічають спогади й старі слуги, готові знову справно служити своїм господарям. Повертається і молодий вчитель загиблого Аніного брата, в якого дівчина і готова б закохатися, але він заявляє, що кохання не є головне почуття. Також на тлі метушні від приїзду з’являється якийсь вибившись в люди купець, Єрмолай Лопахін, давній знайомий, який колись мав види на Варю, але втратив до неї інтерес через її бідності. Він прицінюється до будинку і саду, і пропонує господарям вирубати всі вишні, а землю віддати під ділянки дачників. На що отримує категоричну відмову, оскільки з цим будинком пов’язано дитинство всіх домашніх, ніхто не бажає його рубати, тому як такий вчинок означав би те, що повернутися до щасливого минулого ніколи не вийти.

Але доля розпоряджається так, що власники позбавляються свого будинку і саду, які за борги продають з молотка , тому самому Лопахину, людині загалом – то добрій й чуйній, він навіть погоджується почекати з вирубкою садка до остаточного від’їзду колишніх господарів. Мати повертається на зайняті у тітки гроші в Парижу, до свого залицяльникові, а дочки планують піти працювати гувернантками в пристойні будинки. Ледь від’їжджає карета, починає стукати сокира – це валять піввікові вишні, які стають такими ж непотрібними і безглуздими, як і життя колишніх мешканців садиби .


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(1 votes, average: 5,00 out of 5)


Твір за п’єсою «Вишневий сад» Антона Чехова