Микола Некрасов – як співець страждань народних

Можна сміливо стверджувати, що М.О. Некрасов в масовій свідомості закріпив за собою образ співця народу. Він один з тих небагатьох поетів дворянського походження, які зуміли зрозуміти душу багатостраждального селянства, посягнути його психологію та високі моральні якості.

Творчість Некрасова сповнена співчуття тяжкій долі простого народу, в якому він черпав своє натхнення. Вічною музою для нього був скривджений та поневолений народ, а центральним образом громадянської лірики – закріпачена Росія. В своєму вірші «Батьківщина», звертаючись

до спогадів дитинства, автор підводить вирішальну межу: рабська атмосфера рідної країни впливала не тільки на селян, а й на панство. Одні звиклися з власною безправністю та бідністю, іншим до вподоби розкіш та ледарство.

Та істинно ключовим у творчості Некрасова, присвяченій темі народних поневірянь, можна назвати вірш «Роздуми біля парадного під’їзду» . Ця поезія народилася з цілком побутового факту: вікна квартири Миколая Олексійовича виходили на парадний під’їзд значного чиновника, саме тому поет час від часу міг бачити багаточисленних відвідувачів та «просителів» . Але одного разу з такого побутового

спостереження народився дуже глибокий визначний твір. Картина юрби селян біля дому чиновника, що безмовно чекали своєї можливості розказати про свої біди та попросити допомоги, настільки вразила чутливе серце Некрасова, що була втілена в цьому ідейному творі. Читаючи ці строки, наче мимоволі уявляєш бідних змучених людей, що розгорнули свої невеличкі сумки, щоб задобрити роздратованого швейцара. Та губернатор навіть не захотів слухати селян, а тім нічого не залишалося, як із сумною покорою під палючим сонцем відправитися додому. Звісно, автор дещо згустив фарби. До деяких правлячих осіб і сьогодні неможливо потрапити на прийом, а в історії відомі випадки, коли селяни вигравали суди у панів. Та картина приниження людської гідності, та покірного погодження зі зневагою настільки вразила поета, що він не раз ще у своїй творчості повернеться до докорів народу за бездіяльність. Він закликає селян прокинутися від рабського сну та почати діяти!
Через всю творчість Некрасова чітко проглядається його громадянська позиція. Як сам він говорив: «Важливе тільки одне – любити народ, Батьківщину, служити їм серцем та душою».