Божевілля Дон Кіхота
Багато читачів, задумуючись над Дон Кіхотом та його пригодами, сутичками і мандрами відчувають сум. Цей, безумовно, відомий на весь світ твір, повинен був стати пародією на лицарський роман. У часи Мігеля де Сервантеса, це був досить популярний жанр, але у письменників не вийшло досягти і половини у своїх творах того, що вдалося автору «Дон Кіхота».
Починаючи писати книгу, автор аж ніяк не сподівався, що персонаж, який спочатку створювався для глузування сміху, перетвориться на яскравого та неповторного головного героя. Нажаль, у нашому світі,
Мігель де Сервантес створюючи такого героя як Дон Кіхот кинув виклик тогочасному суспільству. Дехто думав, що цей персонаж позбавлений глузду, а насправді він просто був інакшим, не схожим на всіх, не пристосованим до жорстокої реальності.
Можливо, сам автор називав свого героя божевільним, оскільки лише нездорова особа могла захищати та відстоювати ті принципи,
Кожен з ким не зустрічався Дон Кіхот і Санчо Панса, вважали головного героя просто навіженим, тобто ніхто, навіть у глибині душі, не дозволяв собі сприймати навколишній світ по іншому, не спираючись на загально прийняті канони. Тобто це означає, що в ті часи, як і нині, ніхто не мав свободу душі та свідомості, і не сприймав інших, вважаючи їх божевільними, котрі спромоглися досягти цієї свободи і пішли власним шляхом, яким би чудернацьким він не був.
Отже, можна зробити з вище вказаного висновок, що твір Мігеля де Сервантеса став актуальним як для тих часів, так і для сучасних. Плануючи створити пародію, яка б розважала читачів, автор написав книгу, яка містить актуальні проблеми суспільства, які не змінилися навіть після сплину значного проміжку часу.
Божевілля Дон Кіхота