Леся Українка жила і творила в часи, коли Україна несла на собі подвійний соціальний та національний гніт від царської Росії. Але суспільна і моральна задуха не кинули поетесу ні в сльозливий розпач, ні в лоно ідилій та «щасливих небилиць», ні в містику «надхмарних висот», куди кликали в своїх маніфестах українські декаденти.
Уже в ранніх своїх віршах вона заперечувала пасивну тугу багатьох своїх сучасників, що, схиливши в журбі голову, марно нарікали на долю, чекаючи тих часів, коли самі «спадуть кайдани». Леся Українка шукала свого активного місця поета в складних життєвих ситуаціях, в боротьбі за кращу долю свого народу і батьківщини. Якою ж мусить бути місія поета?
Відповідь на це питання Леся Українка намагається знайти уже в ранніх своїх віршах.
Так , у «Місячній легенді» вона протиставляє співця, що кохався в рожево-ідилістичних мотивах та «гучній славі», лірику, яка співала народну пісню про загублену правду людського життя, про людську долю, гірку і занедбану, і спів той доходив до сердечних глибин, його розуміли звичайні сільські люди.
Але духу і характеру Лесі Українки не пасувало співати сумні пісні та лити сльози:
Доволі вже їм литись, —
Що сльози там, де крові навіть мало?..
(«І все-таки до тебе…»)
Леся Українка зуміла глибоко відчути наближення великих суспільних зрушень і зрозуміла всю нікчемність суспільної і митецької пасивності.
В поемі «Давня казка» Леся Українка утверджує організуючу, активно-дійову роль художнього слова. Лицар Бертольдо — гнобитель і зрадник народу, ворожий співцеві революційних ідей, який не тільки іде з народом, але й веде його:
І гукнуло військо хором:
»Ми готові йти до бою,
Краще смерть, ніж вічний сором!»
Леся Українка усвідомлювала наближення революційної бурі, наростання могутнього руху народних мас проти існуючого ладу. Це її почуття виразилося віршем «Ворогам». Ідея, що визрівала в народі і підносила його до боротьби, стає органічною ідеєю поета. Леся Українка утверджує цю ідею як закономірну ідею своєї поетичної програми.
Роль поета усвідомлюється не тільки як роль бійця в народних лавах, але як носія «нової мрії», що освітлює шлях до перемоги: «Ти блискавицею мусиш світи-ти у тьмі». («Північні думи»).
Вселяти в душу народну невгасиму віру в перемогу, освітлювати шлях до неї, будити народ до мужнього героїчного подвигу — такою є усвідомлена Лесею Українкою місія поета.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Поява символізму у віршах бодлера. Прекрасне в моєму житті. Пігмаліон 3 дія скорочено. Реферат на тему краса української мови. Твір моя допомога батькам у публіцистичному стилі.
Ідея служіння митця народові в творчості Лесі Українки