Ілля Репін

Твір-біографічній опис

Ілля Юхимович Репін народився в 1844 році в маленькому українському містечку Чугуєві, в сім’ї військового поселенця. У дитинстві він вчився іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петєрбурзьку Академію Мистецтв. Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х років — з так званим «Бунтом чотирнадцяти», коли 14 молодих художників пішли з Академії, відмовившись, зображати в своїх дипломних роботах міфологічні сюжети. Вони вважали, що мистецтво повинне бути близьким до життя.

Пізніше Репін буде тісно пов’язаний з деякими з цих художників — членами суспільства передвижників.

За свою дипломну роботу (1871) Репін був нагороджений Великою Золотою медаллю і отримав стипендію для навчання за кордоном. Картина «Бурлаки на Волзі» (1870-1873) стала першою великою роботою, яку Ріпин створив після закінчення Академії. Вона відразу завоювала визнання. У 1873 році Ріпин поїхав за кордон. Декілька місяців він подорожував по Італії, а потім поселився і працював в Парижі до 1876 року. У Парижі він став свідком першої виставки імпресіоністів, але, судячи по його роботах того періоду і з його листів

додому, він не став пристрасним послідовником цієї нової паризької школи живопису і не розділяв думку деяких своїх співвітчизників, які бачили в імпресіонізмі небезпечний відступ від «правди життя».

Після повернення до Росії Репін поселився в Москві. Він був частим гостем в Абрамцеві — заміському маєтку Савви Мамонтова, одного з найвідоміших російських меценатів. Це був дуже плідний період його творчості. Протягом 10-12 років Ріпин створив велику частину своїх картин.

У 1877 році він почав малювати картини на тему хресного ходу: «Хресний хід в Курській губернії» (1880-1883). Композиція заснована на вражаючому ефекті різного відношення учасників процесії до чудотворної ікони, яку несуть на чолі хресного ходу. Існували два варіанти цієї картини. Другий, завершений в 1883 p., став популярнішим. З першого погляду глядач відкриває в натовпі безліч соціальних типів і характерів. Серія картин, присвячених революційній тематиці, заслуговує особливої уваги. Безперечно, художникові дуже хотілося створити персонаж борця за соціальну справедливість. Круг соціальних, духовних і психологічних проблем, які не залишили Репіна байдужим, відібражається в його роботах «Не чекали» (1884) і «Відмова від сповіді» (1879-1885).

Репін є автором безлічі портретів, які складають важливу частину його творчої спадщини. Художник ніколи не малював образ, він малював реальних людей, йому вдавалося зобразити сьогодення, природний стан, відобразити стиль спілкування людини зі світом. Такі «Портрет композитора Модеста Мусоргського» (1881), «Портрет хірурга Миколи Шрогова» (1881), «Портрет письменника Олексія Пісемського» (1880), «Портрет поета Опанаса Фета» (1882), «Портрет художнього критика Володимира Стасова» (1883), «Портрет Льва Толстого» (1887) і багато інших, що відрізняються силою візуальних характеристик і чіткістю і точністю виконання.

Репін рідко малював на історичну тематику. Найвідоміша його картина в цьому жанрі — «Іван Грізний і його син Іван» (1895). Експресивна, насичена композиція і глибокий психологізм в створенні образів справляють незабутнє враження на глядача. Ще одна відома картина, виконана в цьому жанрі, — «Відповідь запорізьких козаків султанові Махмуду IV» (1880-1891). Правдиво переданий дух волелюбних запорожців, які, із слів художника, мали особливо сильне відчуття «волі, рівність і братерства», що, поза сумнівом, робить картину такої виразної. Сучасники вважали цю картину символом народу, що скидає свої окови.

Остання чверть XIX ст. — кращий період в творчості Рєпіна, і хоча його творчий шлях завершився в XX столітті (художник помер в 1930 p.), він не створив в XX столітті ніяких шедеврів. Після революції 1917 року він жив і працював у своєму маєтку Пенати у Фінляндії. Там є музей Рєпина. Відвідувачі музею можуть ознайомитися з життям художника і його картинами.