Наша класна кімната
Наш клас розташований на третьому поверсі школи. Довжина його 9 м, ширина 6,5 м. У класі три великих вікна, які виходять на схід, тому в приміщенні завжди світло та тепло, сонячно. На перервах чергові відчиняють кватирки для провітрювання класу, готують дошку для наступного уроку, поливають квіти.
Стеля біла, на ній розміщено два ряди ламп денного світла. Ним ми користуємось пізньої осені й взимку.
Стіни обклеєні однотонними зеленуватими шпалерами. На передній стіні портрет Т.Г. Шевченка – видатного поета України. Справа від стола вчителя – шафа з книгами українських письменників, зліва – куточок чергового.
Парти розташовані у три ряди, стіл учителя стоїть посередині класу.
У класі завжди чисто й затишно. Тут є все необхідне для навчання.
Мені дуже подобається наша класна кімната.
Пошана до книги
Здавна люди шанують книгу. Саме вона відкриває шлях до незліченних скарбів мудрості, набутих людством упродовж багатьох століть. Необхідно міцно дружити з книжками. Вони допомагають опанувати основи наук, вивчити історію України, пізнати навколишній світ. А найголовніше – глибоко перейнятися гордістю за свій народ, його культуру.
З історії походження рідного міста
На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста.
Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком (зменшена форма від Харитона). Від його імені й пішла назва поселення.
Існує твердження, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно при злитті двох річок, одна з яких Харків, а друга -Лопань.
А ще є думка, що Харків – то видозмінене «Шарукань». Так звалося від імені хана половецьке кочовище.
Приблизно у 1655 році була збудована фортеця для захисту Слобідської України від нападу кримських і ногайських татар. Пізніше поселення здобуло назву «Харків».
Мій народ
Український народ має славну і водночас трагічну історію. Відстоюючи право на свободу, незалежність, вільний розвиток, він вів багатовікову боротьбу з половецькими, литовсько-польськими, турецькими загарбниками, свавіллям російського царату.
Україна пишається справжніми синами й дочками, що своєю боротьбою, творчістю наближали час утворення самостійної держави. Назву лише деякі імена: Ярослав Мудрий, Григорій Сковорода, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.
Про український народ можна говорити тільки з гордістю, бо він є і волелюбним, і працьовитим, і пісенним, і душевно щедрим, гостинним.
У кінці XX століття були прийняті Декларація про державний суверенітет України та Акт про незалежність України.
Мій народ почав впевнено будувати нову державу, де кожен українець зможе знайти захист і одержати право на розвиток своїх талантів.
Я – українець
Я щасливий, що довелося народитися в Україні – країні зі славною історією, багатою культурою.
Виникнення українського етносу вчені відносять до IV ст. нашої ери, а існування народності як демократичної спільності припадає на IX ст. Для процесу утворення української народності вагомими були спільні риси характеру українців – волелюбність, відвага, ненависть до всіляких гнобителів, патріотизм, музикальність, гострий гумор, поетичність.
Наш народ створив унікальну й багату духовну культуру. Останнім часом повертаються звичаї, традиції, обряди, що мають тисячолітні джерела.
Українська мова вважається однією із наймилозвучніших у світі.
Незважаючи на столітні утиски, переслідування, національна культура розвивалася, даруючи світові славні імена письменників, акторів, композиторів, художників: Т.Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, І. їжакевича, К. Білокур, П. Майбороди, А. Солов’яненка та інших.
На уроках історії, літератури я вивчаю етапи становлення сучасної нації, знайомлюся із розвитком літератури, усвідомлюючи себе часточкою великого народу.
Національний гімн
Україна довгі часи не мала державності, а отже, й державного гімну.
Волелюбний український народ є автором численних патріотичних пісень, які підносилися до рівня національних гімнів. Одним з них стала популярна у другій половині XIX ст. пісня-гімн «Ще не вмерла Україна». Основою для створення національного гімну став вірш, написаний у 1862 році видатним українським етнографом Павлом Чубинським. Музика була написана композитором Михайлом Вербицьким для вистави «Запорожці» і невдовзі набула великої популярності.
З 1917 року «Ще не вмерла Україна» офіційно була визнана українським державним гімном і залишалася ним на час існування УНР. Довгі роки по тому пісня-гімн була затаврована як націоналістична. Тільки після проголошення незалежності України у 1991 році музична редакція пісні «Ще не вмерла Україна» стала національним гімном.
На сучасному етапі процес утвердження національного гімну відбувається у складній боротьбі. Але духовна енергія, піднесеність пісні «Ще не вмерла Україна» залишаються живлющим джерелом для кожного українця.
Прапор
Кожен народ має свою символіку. Україну не можна уявити без верби, калини, золоточубого соняшника, лелеки на обійсті, біленької хатини під солом’яною стріхою, хрещатого барвінка – народних символів.
Після проголошення незалежності нашої країни ми повернулися й до давнього національного символу – блакитно-жовтого прапора. Яка ж історія прапора?
Українське жовто-блакитне колірне сполучення походить від гербів Галицько-Волинського князівства – золотого лева на синьому полі (XIII ст.).
Під час визвольної боротьби під приводом Богдана Хмельницького у 1648-1654 роках козаки також мали й синьо-жовті корогви.
У 1918 році після проголошення Української Народної Республіки державним прапором став саме блакитно-жовтий стяг.
І тепер під час проведення урочистостей, спортивних змагань майорить наш прапор, символізуючи мир та багатство України, яка була колись житницею Європи. У блакитно-жовтому прапорі втілені віковічні прагнення українського народу до миру, праці, краси рідної землі.
Національний символ
Тризуб – національний символ України. Яке значення вкладалося у це зображення? Єдиної думки вчених на це питання немає. Одні вважають, що він являє собою три стихії природи: повітря, воду й землю. Інші переконані, що це зображення сокола або Берегині, рибальського знаряддя або булави – символу влади. Усіх таких тлумачень – кілька десятків. Але вчені впевнені, що тризуб пов’язаний з княжою особою і символізує владу.
Після проголошення Української Народної Республіки художник Василь Кричевський підготував проект герба з тризубом, який було затверджено у 1918 році.
Пізніше цей символ вважали націоналістичним. І лише останнім часом тризуб знову відродився на нашій рідній землі, став гербом Української держави.
Ярослав Мудрий
Український народ має всі підстави пишатися своєю славною історією. Протягом віків Україна переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв. Одним з них є київський князь Ярослав Мудрий.
Остаточно розбивши печенігів, Ярослав дбав про лад і спокій у країні. Побудував величаву церкву святої Софії, дав наказ списати усі права в одну книгу і назвав її «Руська Правда». Але найвищою заслугою князя було заснування шкіл та поширення освіти серед українського народу.
Своїми мудрими розпорядженнями і законами князь Ярослав зміцнив українську державу так, що сусідні країни дбали про його приязнь.
Князював Ярослав тридцять п’ять років і дістав імення «Мудрого».
Гетьман Богдан Хмельницький
Чому Богдана Хмельницького називаємо великим українцем? До часів гетьманування Хмельницького Україна цілих триста років перебувала під пануванням Литви й Польщі. Славний Богдан відбудував вільну державу в Україні, перший рішуче повів козацьке військо на боротьбу за волю народу і рідної землі. Тому Хмельницький має в українській історії велику славу.
У Києві, на площі перед храмом святої Софії, споруджено пам’ятник гетьману. У правиці він тримає булаву, що є символом козацької вольниці.
Григорій Сковорода
Українського філософа Григорія Савича Сковороду вважають гордістю нації. Багато років промандрував він з торбиною, палицею й сопілкою, несучи простому люду мудру пораду. Вчив бути добрим й правдивим. А цього можна досягти, на думку Г. Сковороди, працею не тільки для себе, а й для загалу. Найліпшим добром, учив філософ, є не срібло і не золото, а тільки свобода, воля. А єдиним щастям людини є добро і правда.
Вчення видатного українця живе в народі й пробуджує до створення гармонійного суспільства.
Великий Кобзар
Щороку у березні проводяться урочистості на честь Тараса Шевченка – Генія і Пророка України.
Народившись у кріпацькій родині, пройшовши тернистими стежками дякової науки, здобувши освіту в Академії мистецтв, він здивував світ чудовими поезіями славнозвісного «Кобзаря». Його талант прорізав темряву царського мороку, показав народові шлях до вільного життя.
Заповіти Шевченка любити Україну, народ, волю житимуть у віках, бо в його поезіях струменить віра у краще майбутнє моєї славної батьківщини.
Перший президент України
Михайло Грушевський, безперечно, є великим сином українського народу. Це найвидатніший історик, перу якого належать дев’ять томів великої історії України. Таке історичне дослідження досі мають лише деякі великі народи. Заслуга М. Грушевського в тому, що він високо підніс українську науку. Його праці й досі пробуджують національну свідомість народу.
Не випадково саме М. Грушевський став першим президентом України, прагнув до створення держави української нації.
Мова – неоціненний скарб
Слово рідне! Це найдорожчий скарб, який передається з покоління до покоління у казках, переказах, приказках, легендах. Дитина чує перші розповіді бабусі, першу материну колискову, починає сама промовляти слова. Картини природи, враження від оточення входять у свідомість, у душу, плекаючи любов до рідної мови. А любов до неї нероздільна від долі народу з глибин минувшини до сьогодення.
Тож бережімо неоціненний скарб – українську мову, передаваймо її, збагачену й більш розвинену, дітям і онукам, а вони передадуть наступним поколінням.
До свята Великодня
Крашанка – необхідний атрибут свята Великодня, символ відродження життя.
Здавна щороку великодньої п’ятниці господині готували крашанки: червоні, жовті, зелені. Вони прикрашали святковий стіл.
А звідки ж господині брали ті фарби?
По-перше, відвар цибулинного лушпиння, що збиралося протягом тривалого часу, фарбував яйце у приємний червоний і світло-брунатний кольори. Відвар з листя медуниці забарвлював їх у зелене, а з вільхових шишечок – у жовте, звичайна синька, яку вживали, коли мастили хату, давала приємний блакитний тон.
До неділі крашанки лежали на столі в рушнику на покуті, а на Великдень у дитячих руках вони мандрували по всьому селу, котилися з горбочків по землі, де дівчата гадали на свою долю.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Моє ставлення до гобсека. Мої враження від поезії волта вітмена. Мужний барри текст. Мужній барри. Мій життєвий вибір твір роздум.
Зразки творів для 5 класу