У 1895 році світ побачив трагедії Ф. Ведекінда «Дух землі» та продовження «Ящик Пандори». Практично всі персонажі трагедії живуть тільки заради втіхи свої біологічних інстинктів. Вони протестують проти всього, що їх оточує. Лулу – головний персонаж, яка цілком керується лише своїми забаганками. Вона не вірить в Бога, а вірить лише в свої можливості та силу інстинктів.
Образ Лулу – це відгомін далекого Середньовіччя, коли жінка часто ставала втіленням зла і була пов’язана з нечистими силами, тобто відьма. Та Лулу не відьма сучасна, не така, які були раніше. Вона зваблює та губить чоловіків, будучи при цьому не мстивою і не розбещеною. Просто така її життєва позиція, яка не признає над собою ніяких умовностей чи законів пристойності.
Коли дівчина перестає кохати чоловіка, то легко полишає його, розбиваючи бідоласі серце. Вона завжди веде дуже небезпечну гру, але зовсім не переймається, якщо із-за цього трапляються жертви. Вони самі винні, що опинились поруч. Ними можна пожертвувати, якщо цього вимагає ситуація, від них потрібно просто позбавитись, бо вони не слідують природі. Такі люди живуть неправильно, не так, як велить природа.
Через Лулу помирають люди. Її перший чоловік помирає від сердечного приступу, другий кінчає самогубством, а третій марно хоче пробудити відчуття провини в жінці. Звичайно, чоловікові так і не вдається повернути жінку на істинний путь. В решті-решт, Лулу потрапляє за грати, але бажає втекти, бути вільною, і їй це вдається.
Лулу набридає жити в пуританській Німеччині, тому вона їде до Парижу. Там вона відкриває салон одностатевої любові, але зажити там не вдається. Один з коханців хочу продати Лулу до публічного будинку в Каїрі. Жінка знову змушена втікати, а тепер її шлях лежить до Лондона. Тільки там вона помирає від пулі Джека-Різника. Смерть від такої же жорстокої та огидної особистості, як і сама Лулу, є фіналом твору Ведекінда. Монстр помирає від руки такого ж монстра. Ця п’єса спочатку викликала чимало скандалів, але все-таки дійшла до великих сцен театрів.
Вперше Лулу оживає не тільки на папері, але і на сцені, завдяки Максу Рейнхардту в 1902 році. З тих пір п’єса міцно увійшла в список репертуарів європейського театру.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Стариган з крилами читати скорочено. Твір барви осіннього лісу. Твір з зарубіжної про байку. Твір на тему опис природи зима. Твір опис зимового пeйзажу.
Лулу героїня трагедії Франка Ведекінда «Дух землі»