Людина та природа в літературі

Ще з самого дитинства казки навчають дітей жити в повній гармонії із природою. Немає жодної дитини, в якої б не було улюбленої іграшки – звіря. Діти вважають тварин самими найдорожчими і вірними друзями. Всю красу і велич природи також описують і багато письменників, намагаючись наблизити людину до її витоків. Адже в природі існує тісний зв’язок між природою та людиною.

Подорослішавши люди починають захоплюватися різноманітною літературою, але й вона не залишає цей тісний зв’язок взаємодії людини із природою без уваги. Валентин Распутін

у своєму творі „Прощання із Запеклої” як раз розкриває ту тонку грань взаємовідносин між силами природи та людиною. Автор настільки вдало описує природні пейзажі, шепіт трав, показує всю міць природних явищ, що виникає відчуття того, що людина зовсім не хозяїн природи. А навпаки – природа господар Землі. Кожний із пейзажів, що описується в даному романі, розкриває характер конкретного героя. Коли людина добра, то й довколишнє середовище повстає лагідною та ніжною.

Також письменник чудово передає, за допомогою опису природного стану, почуття стурбованих людей. Всі ці внутрішні занепокоєння людини та

її передчуття чогось недоброго, відчуває на собі й природа.

В даному романі автор намагався змусити людей зрозуміти, що живучи в двох паралельних світах із природою, люди не зможуть бути щасливими. Адже людина являється лише частинкою природи. Природа – є нашою матір’ю, а ми лише маленькі та беззахисні діти. А дитина не може прожити без материнського тепла та материнської ласки. Тому, багато письменників намагаються спонукати людей до дій, які повинні привести до воз’єднання людини й природи.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(4 votes, average: 4,75 out of 5)


Людина та природа в літературі