Що я знаю про свій родовід?

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. Так, з покоління в покоління передаються предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. Завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків.

Так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у Полтаві лікарем. До неї приїжджали із різних кутків країни. Під час Великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. Були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб,

іноді без сну та їжи.

Колеги дуже поважали її, тому що вона завжди допомагала оточуючим.  Після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. Вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. По матусиній лінії в нас усі лікарі.

Мій дідусь родом з Донеччини, усе життя він ріс у родині шахтарів. Його батько загинув у 1942 році під Сталінградом разом зі старшим братом. З дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось допомогти матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. Дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахту. Усе життя

він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в Авіаційний інститут м. Києва. Мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. Зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна допомога при виконанні складних завдань.

Знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. Крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання допомагають отримати почуття кріпкої великої родини. Саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. Адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнє.