Творчість Джорджа Байрона
Джордж Гордон Байрон був із збіднілої сім’ї аристократів у Лондоні, який у десять років у спадщину отримав титул лорда після смерті дідуся. Літературну популярність та славу принесли йому пісні «Паломництва Чайльда Гарольда». Публікація цих пісень зародила революційну течію в англійській течії романтизму. Саме в них він заявив про свою прихильність до національно-визвольної боротьби закріпачених народів та ворожість до загарбників.
Своє невдоволення політичною діяльністю країни він вилив у сатиричну «Оду авторам білля проти руйнівників
У період з 1813 року до 1816 року, письменник написав ліричні вірші та цикл поем «Гяур», «Корсар», «Абідоська наречена», «Лара», «Мазепа», яких об’єднують спільні мотиви кохання та волелюбності. В цих поемах відчувається протест проти дійсності та песимізм.
Відчай, трагічна самотність найбільше помітні у філософській поемі «Манфред» (1817) та вірші «Пітьма» (1816), які були написані внаслідок змушеного від’їзду Дж. Байрона з батьківщини через жорстокі переслідування влади. Поет був вірний своїм політичним принципам попри найтяжчі часи його душевного смутку.
Період його життя в Італії
Письменник був не тільки поетом-романтиком, він писав злободенно-сатиричні твори, такі як «Видіння суду» та «Бронзовий вік», які були позначені чітким реалізмом.
Завершальним етапом творчості Джорджа Байрона став недописаний роман «Дон Жуан» (1819 – 1823роки). Цей величний витвір мистецтва розкриває тогочасне життя європейських країн. За допомогою реалістичних художніх засобів він передав свій могутній протест проти соціальної та національної неволі, проти буржуазії та церкви.
Байрон своєю творчою індивідуальністю та волелюбним талантом мав величезний вплив на літературу того часу.
Твір чого на наччють байки л глибова.
Творчість Джорджа Байрона