Твір-роздум: Чи можна вважати виправданою жорстокість?

Я вважаю, що коли людина одного разу вчинила щось жорстоке по відношенню до когось, то можна не сумніватись, що другий раз буде також. На жаль, в нашому житті ми часто бачимо несправедливість, не чесне відношення до інших та жорстокість до всього оточуючого.

Жорстокість – це хвороба серця і душі, яка викликає черствінню людського я. Людина стає нещадною до інших. Одного разу я бачила, як один хлопець ображав на вулиці маленьке безпритульне кошеня.

Мене обурило таке ставлення до беззахисної тварини, тому я спитала у нього, навіщо він це

робить. «Бо ці погані створіння заважають мені» – відповів він. Я не схотіла продовжувати розмову з цією людиною, яка вже пізнала перші етапи людської деградації. Чому оточуючі такі жорстокі? Неодноразово я бачу, як матері б’ють і лають своїх дітей через те, що вони плачуть. Схаменіться! Хіба це вихід?! Чому не можна жити цивілізовано? Перед тим, як зробити щось жорстоке, треба поставити себе на місце жертви. Чи приємно буде тобі, якщо тебе битимуть через те, що ти просто існуєш? Чи через те, що тебе образили і ти плачеш? Людська жорстокість не знає меж. Іноді – це просто необдумані рішення.

Я одразу ж згадую оповідання

Тургенєва «Муму». Двірник через наказ барині втопив свого улюбленого пса Муму. Але ж можна було знайти вихід. Адже після свого вчинку він не повертався до барині, а розпочав своє життя у селі. Та якщо б не стався його необдуманий вчинок, його вірний друг Муму був поруч з ним. Якщо зробити один невірний крок. То можна потім жаліти все своє життя. Тож, треба завжди добре думати перед тим, як щось зробити.

Не можна вирішувати долю тих, хто поруч з тобою. Ми не вправі розпоряджатися чужим життям. Головна проблема сьогодення – жорстокість, яка охоплює все більше людей. Я не можу спокійно реагувати на це, адже моє серце обливається кров’ю, коли я думаю, скільки у цьому світі зла, яке породжує за собою жорстокість.

Я вважаю, що жорстокість не може бути виправданою. Ми самі вирішуємо на який шлях нам стати. Ми самі керуємо своїм життям, тому не треба слідувати за загальною масою, втрачаючи при цьому свою особистість. Не треба впускати в своє серце зло, яке призведе до деградації.