Тире між підметом і присудком у простому реченні
Тире ставиться:
1. Коли підмет і присудок виражені іменниками у називному відмінку: Люди – браття, а природа – мати. (Б. Лепкий)
2. Якщо присудок виражений числівником: Два по два – чотири.
3. Якщо обидва головні члени виражені інфінітивом: Жити -правді служити. (Народна творчість)
4. Якщо перед присудком стоять слова то, це, ось, це значить, значить, це є: Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно. (А. Малишко)
5. Перед присудком, який має порівняльне значення, для його смислового виділення: Життя – як той потік, а час – мов океан. (Б. Лепкий)
6. Перед присудком із заперечним значенням для його смислового виділення: У своїх добротах і широтах і тлінь, і попіл -не біда. (А. Малишко)
7. При підметі, вираженому займенником, для його смислового та інтонаційного виділення: Я – небо. Я – полотнище віків. (А. Малишко)
8. На місці пропущеного присудка: Перший дощ змив пилюку, другий – промочив землю.
Тире не ставиться:
1. Якщо підмет чи присудок виражений особовим займенником або питальним займенником: Він великий романтик.
2. Якщо до складу присудка входить слово як, ніби: Молодята як голубочки.
3. Якщо перед присудком (крім присудка-інфінітива) стоїть частка не: Робота не вовк, у ліс не втече. (Народна творчість)
4. Якщо присудок виражений прикметником, дієприкметником, іменником з прийменником: Вона в легкій літній одежі. (М. Івченко)
Розділові знаки при однорідних членах речення
Кома ставиться:
1. Якщо однорідні члени речення з’єднані перелічувальною інтонацією: У всіх були чорні тонкі брови, блискуче темне волосся, круглі карі очі. (І. Нечуй-Левицький)
2. Якщо однорідні члени речення з’єднані єднальними або розділовими сполучниками, що повторюються: У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям,- не бачить їх ні звір, ані людин аж поки не впаде… (Леся Українка)
3. Якщо однорідні члени речення з’єднані протиставними сп лучниками: У гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долин чорніє. (І. Нечуй-Левицький)
4. Якщо в одному ряді є однорідні члени речення, з’єднані і тонацією і сполучниками, то кома ставиться між усіма однорідним членами: У них є все – пшениця, хутро, вовна, і риба, й мед, і доб води рік. (Л. Костенко)
Кома між однорідними членами речення не ставиться:
1. Якщо єднальний чи розділовий сполучник вжитий один раз: Над Волгою туман прозорий і місяць сонний і блідий. (П. Филипович)
2. Якщо два присудки виражені однаковими дієслівними формами, що вказують на рух та його мету: Не журися, козаченьку, не журися, а на тую дівчиноньку піди подивися. (Народна творчість)
Розділові знаки у реченнях з узагальнюючими словами при однорідних членах
При узагальнюючих словах ставляться такі розділові знаки:
1. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення, то після нього ставиться двокрапка: Усе покрилося снігом: поля, ліси і гори.
2. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним ставиться тире: На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках – скрізь росте ця рослина. (З календаря)
3. Якщо однорідні члени речення йдуть за узагальнюючим словом, але речення ним не закінчується, то після узагальнюючого слова ставиться двокрапка, а після однорідних членів – тире: Усе навколо: дерева, птахи, люди – сповнені весняної, пружної, нестримної сили. (В. Собко)
Розділові знаки при вставних словах, словосполученнях і реченнях
1. Виділяються комами:
а) вставні слова, словосполучення: Ви мене, мабуть, не чекали;
б) невеликі за розміром речення: Собор цей, кажуть люди, був споруджений запорожцями;
в) вставні речення, якщо вони приєднуються за допомогою сполучників та сполучних слів: Людина він, щоб знали ви, розумна і хороша.
2. Виділяються тире або дужками вставні слова чи речення, яким приділяється особлива увага: Саме тому, на нашу дум-
ку, цілком натурально, що по його від’їзді про нього почали складати легенди (легенда про січення шинкаря, пізніші легенди про його безсмертя), тобто мимовільно в людській свідомості почав формуватися той комплекс героя, яким любить бачити свого обранця народ. (В. Шевчук)
3. Виділяються дужками вставні речення, якщо вони далекі від основного речення за синтаксичною структурою: Коти хотіли (нахабство бач яке!), щоби собаки їм служили. (Народна творчість)
4. Виділяються тире з обох боків вставні речення та словосполучення, що знаходяться у середині речення і мають характер додаткового повідомлення: Мати плаче – лихо тяжке – і цілує сина. (Народна творчість)
Розділові знаки при звертанні
У реченні звертання виділяються від інших слів комою або знаком оклику.
1. Комою звертання виділяється тоді, коли вимовляється без окличної інтонації: Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса. (Д. Павличко)
2. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого вимагає зміст речення: Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю. (Т. Шевченко)
3. Якщо перед звертанням є вигуки о, ой, то вони від звертання комою не виділяютья: О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? (Т. Шевченко)
4. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери: Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду… (О. Довженко)
5. Повторювані та однорідні звертання розділяються комою або знаком оклику: Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе. (Т. Шевченко)
Розділові знаки при відокремлених членах речення
Відокремлюються означення:
1. Якщо виражені прикметниками й дієприкметниками із залежними словами (прикметниковими й дієприкметниковими зворотами), якщо вони стоять після означуваного слова: Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (М. Коцюбинський)
2. Перед означуваним словом при умові, коли вони мають додатковий обставинний відтінок або пояснюють член речення, виражений займенником: Веселі й забрьохані, ми входимо в ліс, (М. Стельмах)
3. Якщо стоять після означуваного іменника, коли перед цим іменником уже є означення: Волохатий лісовий джміль, неповороткий і вайлуватий, домовито гуде над блакитними купами чебрецю. (Ю. Яновський)
4. При членах речення, виражених займенниками, незалежно від місця в реченні: Вона прокидалася, вся зрошена потом, тривожна. (М. Коцюбинський)
Відокремлюються прикладки:
1. Якщо стоять після члена речення, вираженого іменником: А.С. Макаренко, як досвідчений учитель, вмів передбачати будь-яку несподіванку. (В. Сухомлинський)
2. Виражені займенником незалежно від місця при означуваному слові: Хоч би був знав краще її, Катрю. (А. Головко)
3. Виражені іменниками – загальними назвами, які стоять після іменників – власних назв: Таким був Антонич – письменник, поет і добра, приязна, товариська людина… (Т. Голендер)
Відокремлюються обставини:
1. Виражені дієприслівником, що означає додаткову дію, час, умову чи причину і стоїть перед присудком, рідше – після присудка: Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. (О. Довженко)
2. Виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від позиції до присудка: Проходячи селом, ніс свого зайця і сокиру під полою. (У. Самчук)
3. Виражені сполученням іменника з прийменником типу згідно з, у зв’язку з, на відміну від, за згодою, на випадок, незважаючи на в позиції перед присудком: Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день гуде на все село гульбищем. (С. Ва-сильченко)
4. Якщо уточнюють інші обставини з таким самим значенням: У маленькім віконці, якраз проти печі, рожевіє на морозі дівоче лице. (О. Довженко)
Відокремлюються додатки:
1. Коли вживаються з відокремлюючими прийменниками (за винятком, замість, крім, опріч), з обмежувальними або підсилювальними прислівниками і частками (особливо,зокрема, навіть,хоч, аж, не тільки, а й), з прислівниками часу (завжди, часто, часом).
2. Коли мають значення включення, виключення або заміщення.
Розділові знаки в реченнях з прямою мовою
Схеми постановки розділових знаків: П, п – пряма мова А, а – слова автора (умовні позначки)
1. А: «П.(!?)» І пані з дверей каже: «Йдіть за ним!» (М. Куліш)
2. «П»,- а. «Мабуть, причудилось»,- подумав юнак, але вже не чіпав ромашки. (В. Гжицький)
3. «П!(?)» – а. «Де та квітка взялася на долині, та ще така здорова?» – подумав Лаврін. (І. Нечуй-Левицький)
4. «П,- а,- П.(!?)» «А що, дітки,- питає бабуся.- Чого прийшли, мої соколята?»
5. «П,- а,- п.» «Ой на морі хвиля грала,- сумно дівчина співала,-у долині роса впала, на калині поламала цвіт.» (П. Воронько)
6. «П!(?) – а.- П.» «Це я бур’ян?! – засміявся Віктор.- І який же саме?.. Лопух чи осот?» (І. Цюпа)
Розділові знаки у складносурядних реченнях
1. Кома не ставиться:
а) коли є спільне слово для обох частин: На майдані паслися
гуси і гралися діти;
б) якщо речення є окличним, питальним, спонукальним: Хто не
знає Крим і хто не бажав хоч раз побувати на березі Чорного моря?
2. Кома ставиться між частинами складносурядного речення, пов’язаними сполучниками: єднальними (і, й, та (і), також і), розділовими (або,то,чи,хоч,не то – не то,чи – чи): Люди збиралися сіяти, також і Маланка мріяла про свій лан. (М. Коцюбинський)
3. Тире ставиться, якщо сурядні частини, з’єднані сполучниками (й), то (і), та й, а, виражають швидку зміну подій або різке протиставляння: Може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна. (Леся Українка)
4. Кома і тире ставляться, якщо в другій частині говориться про наслідок того, про що йдеться в першій частині: Всім серцем любіть Україну свою,- і вічні ми будемо з нею. (В. Сосюра)
5. Крапка з комою ставляться між сурядними частинами, зв’язаними сполучниками а, але, проте, однак, все ж таки, якщо ці частини мають значний обсяг або в середині їх є коми: Уже й черед перейшла; і тільки шляхом ледве плуганились дві корови, одбившис од череди. (І. Нечуй-Левицький)
Розділові знаки у складнопідрядних реченнях
1. Кома ставиться між частинами, що мають свої синтаксичні центри: Коли пісні мого народу пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах. (М. Рильський)
2. Кома не ставиться:
а) якщо підрядна частина починається з частки не: Якби ти знав не коли телефонувати, а що переказувати;
б) коли підрядна частина складається з одного слова;
в) якщо перед сполучником підрядності стоять повторювані сполучники сурядності: /…/’, чи…чи тощо: Спитайте, і коли відбудеться вистава і скільки коштує квиток.
3. Крапка з комою ставляться між ускладненими або далекими за змістом частинами: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маківками. (І. Нечуй-Левицький)
4. Тире ставиться, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону: Скільки б ми таких кубків гірких не пили,- ще зостанеться цілеє море. (Леся Українка)
5. Двокрапка ставиться, якщо в головній частині є слова, що вимагають роз’яснення і при відповідній інтонації: Лисичка подала у суд таку бумагу: що бачила вона, як попелястий Віл на панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль. (Л. Глібов)
Розділові знаки у безсполучникових реченнях
1. Кома ставиться між відносно рівноправними частинами, що виражають одночасність або послідовність подій чи явищ: Пан гуляв у себе в замку, у ярмі стогнали люди. (Леся Українка)
2. Крапка з комою ставляться між значно поширеними або далекими за змістом частинами: Весела весна була: зеленів вишневенький садочок; пахучая фіалка розцвіла і звеселила свій куточок. (Л. Глібов)
3. Тире ставиться:
а) при порівнянні, зіставленні чи протиставленні першої і другої частин: Зайця ноги носять – вовка зуби годують. (Народна творчість);
б) якщо друга частина виражає наслідок: Пильно, пильно подивилась – сльози покотились. (Т. Шевченко);
в) якщо в першій частині виражається час або умова: Буде вода – буде все. (О. Гончар);
г) якщо передається швидка зміна дій, явищ: Погасив світло знов – ось тобі й ніч. (Є. Гуцало)
4. Двокрапка ставиться:
а) якщо друга частина виражає причину того, про що говориться в першій (можна вставити чому): Погасли вечірні огні: усі
спочивають у сні. (Леся Українка);
б) якщо друга частина розкриває зміст попередньої (можна вставити а саме): Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? (М. Рильський);
в) коли друге речення називає причину того, про що говориться в першому: Саду нашого не можна і впізнати: густим роєм
білого цвіту обліпило кожну гілочку, наче снігом, тільки де-не-де помітні темні листочки дерев. (М. Івченко)
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
За що відповідає людина твір роздум. За що відповідає людина твір-роздум. Завжди залишайся людиною твір. Зів'яле листя у серці і пам'яті поета. Кайдашеві звички.
Правила правопису: Синтаксис і пунктуація