Июл
04

Твір за драмою Володимира Винниченка «Між двох сил»

admin

Спроба осмислення народної трагедії в драмі В. Винниченка «Між двох сил»
Вислів Володимира Винниченка про те, що українську історію не можна читати без брому, стосується й історії розвитку літератури 20-х-30-х років XX ст. Талановиті письменники змушені були зробити вибір в умовах тоталітарної системи: час служити їй, чи відстоювати свої погляди, переконання і бути приреченим на тавро «ворога народу». Різні шляхи обирали пророки людських доль, диригенти серцевих струн. В. Винниченко залишався вірним своїм ідеалам, намагався знайти відповіді на поставлені добою революції питання. Чому члени однієї родини в складних перипетіях історії стояли часто по різних боках барикад? Де коріння національного розбрату?
Осмислення витоків народної трагедії втрати української державності в 1918 році — Винниченко зробив у п’єсі «Між двох сил». Події в драмі відбуваються в Києві в період його окупації більшовиками на чолі з Муравйовим. Письменник відтворив протистояння між носіями української національно-визвольної ідеї та апологетами класової боротьби, що здійснювалося під гаслами великодержавного російського шовінізму. Українськими патріотами у п’єсі виступають залізничник Микита Іванович Сліпченко, його сини Марко й Арсен, зять Панас Антонович. Прихильниками класової боротьби є Софія та Тихін.
Трагічними змальовані образи поета Панаса та Софії. Панас не дозволяє зробити з себе іграшку в руках будь-яких політиків. Він захищає власне «я» скептичним ставленням до оточуючого, дотримується нейтральної позиції, бо усвідомлює небезпеку національного розбрату, який завжди допомагав ворогам української державності. Софія, пов’язавши свою долю з більшовизмом, залишилася по суті українкою. Чотири роки, проведені в столиці Росії, вона страждала за рідним краєм, мовою. «І яке щастя говорити по-своєму, наче плаваєш»,- вигукує героїня.

Червоною ниткою проходить у драмі історія кохання Панаса та Софії. Воно не принесло їм щастя. Поетична душа Панаса поступово перетворювалась у рішучу позицію, а Софію огортав розпач. Панас дуже швидко зрозумів, що «вже не соціаліст». Але пояснити, переконати кохану жінку в оманливості її віри в національне та соціальне визволення не хотів. Це була своєрідна помста за окрадену любов. Пропонуючи Софії віддатися більшовику Грінбергу, щоб урятувати батька й брата, він малює картину приходу соціалізму: «Ведь вьі только взгляните туда за окно: горы трупов отих подлых украинцев. Горы, мадам, понимаете ли вы ато? Мальчики, дети, старики. К стенке — и готово. По усам узнают контрреволюцию. Малороссийские усы — и к стенке. И как же не благоговеть перед вами, как не… не божеволеть? А? Ведь ато же ясно, что социализм пришел, и не какой-нибудь там гнилой, европейский, а большевистский, российский, самый настоящий». Отже, поступово Панас приходить до висновку, що необхідно стати на шлях послідовної боротьби з більшовизмом, який проводить цілеспрямовану політику знищення української нації.

В образі героя драми В. Винниченко мав на меті показати людину, якій не байдужа доля рідного народу. Таким чином продовжена тема ролі митця в суспільстві. Головною є думка, що справжній патріот-письменник не може стояти осторонь національно-визвольної боротьби своїх співвітчизників.
А життя Софії зупиняє свій стрімкий та хаотичний рух. Розчарувавшись у теоріях «щастя всієї людськості», жінка стріляє собі в скроню з револьвера, переданого рідним братом. Отже, опинившись між двох сил, Софія гине духовно й фізично. Це не випадково. Звернімося до творів Ю. Яновського («Вершники»), М. Хвильового («Мати», «Я (Романтика)»), де тема трагедії роду, роздвоєння особистості є наскрізною. Володимир Винниченко повернувся до нас, щоб послугувати своїми творами витравленню рабського духу. Актуальність драми «Між двох сил» безсумнівна, бо утвердження державної незалежності сьогодні потребує чітких орієнтирів на основі історичного досвіду.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (2 votes, average: 5,00 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори: