Аналіз вірша Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало»

Автор: Тарас Григорович Шевченко

Рік написання: 1847

Тема: зображення важкого дитинства юного письменника в кріпосництві, коли йому з ранку до ночі доводилося випасати панських ягнят.

Ідея: засудження часів кріпацтва та співчуття до кріпаків, які не мають ніяких прав.

Основна думка: ні маленький Тарасик, ні інші діти не знали щасливого дитинства через пригнічення панами простого народу.

Вірш Тараса Шевченка розповідає частину його автобіографії та складається з чотирьох етапів настрою головного героя. Перший – маленький

пастух наглядає за панською худобою, насолоджується молитвою, милується видами живої природи, ясним небом і зеленими полями. Другий – несподіване усвідомлення хлопчиком, що вся навколишня краса йому не належить і ніколи не належала. У нього немає ні хати, ні ягнят, ні будь-яких прав. Він повністю належить своїм господарям. Зрозумівши це, пастух починає плакати. Третій – плач маленького Тараса чує дівчинка, яка вибирала біля дороги плоскінь. Вона підходить і втішає хлопчика, цілує його. Пастухові відразу стає краще, він веселішає і разом з дівчинкою, сміючись, жене чужу худобу до води. Четвертий – вже дорослий поет приходить до висновку, що його важке дитинство було прекрасним. Незважаючи на відсутність свободи, тоді він відчував себе набагато краще, ніж тепер, коли йому доводиться йти проти несправедливості існуючого порядку.

Вірш насичений яскравими емоціями та почуттями головного героя, які тонко передаються автором за допомогою епітетів, метафор, порівнянь, риторичних запитань та окликів. Свої переживання Тарас висловлює зверненнями до Бога і вигуками, криком душі і нерозумінням, чому навколо твориться несправедливість. Коли до нього приходить добра подруга Оксана, він порівнює її з сонцем і каже, що відчуває, ніби тепер все на світі стало його.

Поет засуджує кріпацтво, закликає читача до підтримки повної свободи людини, а також стверджує, що кожна дитина має право зростати в любові та піклуванні.