Доля автора вірша достеменно невідома, бо Євген Плужник закінчив своє життя в соловецькому виправному концентраційному таборі, що знаходиться в Росії. Немає точної дати смерті, але є свідоцтво близьких людей, які казали, що Євген загинув, як християнський мученик. Свою трагічну гибель він передбачав, про що писав у віршах, але не знав в який спосіб буде з ним покінчено. Смерті він не боявся, бо вже був готовий, особливо після череди вбивств українських культурних діячів.
В ніч с 4 на 5 рудня 1934 року, біля будинку зупинився чорний автомобіль з чекістами, його забрали напівсонного та відвезли в місцеву тюрму. Там, він пережив страшні свої часи, Євген кожен день чув як сотнями, а може тисячами розстрілюють простих українців по сфабрикованим справам. Їх усіх звинувачували в змові та подальшому вбивстві Сергія Кірова. Потім були знущання та фізичні тортури, після котрих ще не зламний, але вже змучений тяжкою хворобою, Євген підписав усі звинувачення. До арешту, він уже був тяжко хворим на важко виліковну хворобу туберкульоз. Після його «зізнання», осудили на 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання в соловецькому таборі.
Історія написання вірша
Після приїзду до табору, Євгена поставили не нелюдську працю, він з тяжкою та вже не виліковною хворобою, повинен осушати болота, стоячи по коліна в мерзлій воді. Жив в страшному бараці, де людей не рахували за якусь цінність, його сокамерники помирали сотнями. Після серій важких туберкульозних приступів, Євгена помістили до табірного лазарету, помирати. І там, в тяжких умовах, він потайки писав вірші, одним з яких був «… І ось лжу…»
Цей вірш потрапив до лікаря, який лічив Євгена, його потім переслали жінці. Лист дружина зберегла, а потім надрукувала в місцевому часописі й після цього про Євгена дізналася вся Україна. Хоть і прожив Євген мало, але встиг залишити свій слід в історії українського письменництва в ті страшні часи комуністичного режиму. Хоча слава й визнання прийшла посмертно!
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Мій улюблений вид спорту це танці. Дружба найбільший скарб твір-роздум. Актуальність наталки полтавки. Доля україни та українців у романі тигролови. Образ україни в творчості стуса.
Аналіз вірша Євгена Плужника «І ось я ляжу, родючий гній»