“Чи потрібні суспільству сильні особистості, подібні до Чіполло?” (за твором Т. Манна “Маріо та чарівник”)

У юнацькі роки Томас Манн захоплювався філософією Ніцше. Він переживав піднесення, душевний запал, читаючи книги цього німецького філософа, духовний і стилістичний вплив якого позначився уже в ранніх творах Томаса Манна. У новелі “Маріо та чарівник” письменник доводить, що справжнє мистецтво повинно бути натхненне “духом суспільного обов’язку і служіння”, а сильна особистість, яка не рахується з почуттями інших людей зазнає краху.

Кавальєро Чіполло – “мандрівний віртуоз, майстер розважати публіку” – виявився гіпнотизером, який перетворює свої вистави на злі знущання з публіки. Він був пихатий, самовпевненний і вважав, що природний дар дає йому право знущатись над людьми, топтати їхню гідність.

Історія людства знає багато прикладів, коли сильна особистість приходить до влади і перетворює людей на натовп, стадо, яке слухняно танцює під свист нагая. Тома Манн у новелі “Маріо та чарівник” ставить злободенне питання: чи може народ у високоризвиненному суспільстві ХХ століття знову довіритись так званим національним “героям” сучасності? А їх ХХ століття знало багато: Муссоліні, Гітлер, Сталін.

Потворна постать у сюртуку тримала під владою свого нагая глядачів у невеличкій залі курортного містечка, вожді зухвало знущались з цілих народів, а суть усього цього одна – люди коряться сильній особистості, натовп не може протистояти їм. Але в підтексті новели криється ідея цього твору: треба боротися з правами тоталітаризму, усіма можливими засобами протистояти йому. Ніхто не має права топтати людську гідність, знищувати особистість, вести суспільство до загибелі.