Криниця мого дитинства.

“Можна все на світі вибирати, сину

Вибрати не можна тільки Батьківщину.”

В.Симоненко.

Що таке Батьківщина для людини? Із чого ж зростає велика любов до всього, що міститься в одному тільки слові?

Рідний край – це й стежинка до рідної оселі, і птахи, що летять на північ над нашими домівками, це великі і малі міста, це й наші батьки, це й ми самі з радощами і надіями.

Рідний край… Починається він з батьківського порогу, тополі стрункої біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться у садку, а ще починається

з прадавніх коренів свого народу. Ми не маємо права не знати, не шанувати свого родоводу, бо він є часткою рідного села, міста, народу.

Батьківщина подібна до великого дерева. І все, що ми робимо доброго, додає йому сил, воно міцнішає, розпростовує, як крила, свої вітки. Але будь-яке дерево має корені. А це саме те, чим жили вчора, рік, сто, тисячу років тому. Це наша історія, наші діди та пращури. Це їхня праця, мовчазливо існуюча поряд із нами, у дерев’яних іграшках і дивовижних храмах, у чудових піснях і казках. Це славетні імена полководців, поетів і борців за кращу долю народу. Народ, який не має таких глибоких коренів, – бідний народ. Людина повинна знати свої корені. Тоді й повітря, яким вона дихає, буде цілющим і смачним, і земля стане дорожчою, ближчою, і все, що створять руки людини, буде овіяне чарівною майстерністю.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(1 votes, average: 5,00 out of 5)


Криниця мого дитинства.