Криниця мого дитинства.
“Можна все на світі вибирати, сину
Вибрати не можна тільки Батьківщину.”
В.Симоненко.
Що таке Батьківщина для людини? Із чого ж зростає велика любов до всього, що міститься в одному тільки слові?
Рідний край – це й стежинка до рідної оселі, і птахи, що летять на північ над нашими домівками, це великі і малі міста, це й наші батьки, це й ми самі з радощами і надіями.
Рідний край… Починається він з батьківського порогу, тополі стрункої біля твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться у садку, а ще починається
Батьківщина подібна до великого дерева. І все, що ми робимо доброго, додає йому сил, воно міцнішає, розпростовує, як крила, свої вітки. Але будь-яке дерево має корені. А це саме те, чим жили вчора, рік, сто, тисячу років тому. Це наша історія, наші діди та пращури. Це їхня праця, мовчазливо існуюча поряд із нами, у дерев’яних іграшках і дивовижних храмах, у чудових піснях і казках. Це славетні імена полководців, поетів і борців за кращу долю народу. Народ, який не має таких глибоких коренів, – бідний народ. Людина повинна знати свої корені. Тоді й повітря, яким вона дихає, буде цілющим і смачним, і земля стане дорожчою, ближчою, і все, що створять руки людини, буде овіяне чарівною майстерністю.
Криниця мого дитинства.