Моє рідне село

Я народився в невеличкому селі, розкинутому посеред прекрасного кіровоградського степу, мальовничого краю хліборобів, фермерів та взагалі надзвичайно добрих, працьовитих людей. Зветься воно Першотравенкою – на честь всім відомого святасолідарності всіх трударів, так як було засноване вже після 1917-го року з мешканців навколишніх сіл на території колишнього панського угіддя.

Скажу по-правді, той пан вдало вибрав місце, адже саме на теренах нашого хліборобного села знаходяться найродючіші грунти Кіровоградщини. При

правильному застосуванні яких, можна було б  озолотитися, що він і зробив.

Опис мальовничостей нашого села я б хотів почати з череди повноводних, зариблених ставків, які гребля за греблею з двох боків оточують наше прекрасне село. Там кожного дня, о кожній порі можна зустріти рибаків, як місцевих, так і приїзжих. А на трьох найбільших – від ранньої весни і до пізньої осені можна милуватися красою прилетілих лебедів.

Наступним є величезний шмат незайманого степу, горби, схили та яри. Навесні він весь усипаний різномаїттям квітів, а влітку  звідти чути духмяні пахощі конюшини та інших степових трав.

З-за степу, де-не-де, виринають рівні зелені поля. Саме там вирощуються фермерами злакові, бобові та інші сільськогосподарскі культури, які поставляються в усі куточки нашої неньки. А який там баштан! А яка левада!  Просто мрія!

На захід від села розташований невеликий фруктовий сад. Він молодий, має штучне походження. Його посадили десь 25 років тому. Саме сюди бігає дітвора за свіжими яблуками, грушами та сливами, різних сортів  яких тут представлено в великій кількості.

Ще біля саду можна зустріти багато зайців, їжаків, кротів, в степу також напоротися на гадюку або вужа, але останнім часом – це рідкість.

В селі багато мисливців. Кожного сезону можна почути, як хтось із них вполював лисицю чи зайця близь села.

Попри все, наше село цивілізоване та облагороджене. Є багато вулиць, деякі освітлені, майже на всіх асфальт. Наявна загальноосвітня школа, будинок культури, 3 магазини, олійня, ферма. Доїхати з райцентру можна на автобусі, що ходить 7-8 разів на день, в залежності від конкретного дня тижня.

Переважна більшість моїх односельчан живе у просторих садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Біля сільської ради є гуртожиток, в якому живуть сезонні заробітчани з інших областей.

Коли я подорослішаю, то обов`язково поживу певний час у місті, а потім повернуся до своєї рідної оселі, бо мені до вподоби жити серед мальовничої природи саме Мого села.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(29 votes, average: 3,55 out of 5)

Твір на тему чи приємно бути галатеєю.

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: [email protected] , підтримайте розвиток сайту!



Моє рідне село