У великому фонді світової епічної культури почесне місце посідають українські думи, як глибоко оригінальні музично—поетичні твори високого ідейного звучання. Образність поетичного вислову, краса музичного супроводу, глибина думки викликали захоплення культурних діячів світу. У своєму романтичному захопленні кобзарським мистецтвом та поезією дум Т. Г. Шевченка підносив їх вище Гомерових «Іліади» і «Одіссеї».
Вважається, що «невольницькі плачі» є найдавнішими. Епічна розповідь, властива переважній більшості дум, тут поступається перед висловленням особистих переживань. Зворушливий плач авторів — виконавців викликає співчуття до «всіх бідних невольників», передає безмежне бажання визволитися:
З тяжкої турецької неволі,
З каторги бусурманської,
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мир хрещений,
В городи християнські.
Творці невільницьких дум вкладали у свої твори не скорботу за конкретною людиною, а висловлювали погляд народу на неволю, віру бусурманську, землю чужинську, возвеличуючи водночас вірність народу, любов до свого «краю веселого».
Важливу роль відіграють, з погляду творців і носіїв ДУМ, не лише особиста мужність і сила, а й відданість своєму товариству, всьому народові; високо підноситься ідея бойового братства. Гостро і безкомпромісно засуджуються люди, що силою обставин та заради особистої вигоди ставали на бік ворога, порушуючи освячені віками норми моралі, суспільного співжиття.
У думі «Самійло Кішка» возвеличується подвиг козаків – невольників, які після 25 -літньої каторги у найскрутнішому становищі виходять переможцями,
Героїчна тема, головна тема всього думового епосу, на повну силу прозвучала в думах, в основі яких — заклик народу до єднання, до активної протидії чужоземним загарбникам. Уславлення козаків -лицарів у думах «Козак Голота», «Отаман Матяш старий», «Олексій Попович», возвеличення кращих моральних якостей — ось що зумовило надзвичайну їх життєвість. Якою б винятковою силою не володіли Самійло Кішка, старий Матяш, Івась Удовиченко, вони усвідомлюють себе лише представниками народу, в ім’я якого і здійснюють свої подвиги.
Думи про козака Голоту і про Марусю Богуславку споріднені тим, що героїчний пафос у них зливається з патріотизмом, незламність духу героїв підтримується глибоким відчуттям батьківщини, уособленим в образах «ясних зір», «тихих вод», «краю веселого».
Збірний образ козака Голоти уособлює кращі риси захисника свого народу і показаний не описово, а в дії, у зіткненні з віроломним, жадібним і «на розум небагатим» татарином.
Український народ, стверджують автори»дум, хоче жити на землі у злагоді з іншими народами: «Гуляє… погуляє, ні города, ні села не займає», і лише при посяганні на його волю виступає як воїн -захисник, який «не боїться ні огню, ні меча, ні третього болота».
З великою пошаною подаються у думах образи талановитих народних ватажків: Івана Сірка, Семена Палія, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Максима Кривоноса.
Творці й виконавці цього циклу дум ведуть мову про історичні події від імені всього народу, який виріс політично, соціально, зміцнів духовно і свідомий до свого місця в подіях історичної ваги.
Народні думи займають особливе місце в історії нашої культури. Ця незглибима криниця може допомогти нам зараз, у час розвитку нашої державності, навчити зразкам мужності і чистоти, краси і сили народної.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Аналіз новела сини. Вчинки якими я пишаюся. Вічні образи у творах просвітників. Гімн красі скорочено. Діалог для 8 класу.
Народні думи