Не хлібом єдиним живе людина
Абсолютно некоректно ставити питання про те, що являється важливішим духовне чи матеріальне начало, побутові умови проживання чи життя душі. Водночас хочеться зазначити, що культурний, духовний розвиток нації прямо пропорційний розвитку економічному. Відродження української духовності також залежне від вирішення соціально-економічних питань. Здається, що коли йде тотальне зубожіння населення чи варто перейматися високими матеріями? Впевнена, що так.
Адже досить помилково вважати, що спочатку треба добре попоїсти, заробити чимало грошей,
Тому починати потрібно саме зараз, не чекаючи завтрашнього дня, нової влади чи покупки модерної автівки. Саме зараз і саме з себе. Чомусь завжди людина прагне схопитися за глобальне, витрусити його добряче, щоб одразу всім і собі були видні результати. Але найрозумніше це почати з себе кожному, невеликими кроками рухаючись в одному напрямку.
Багато, хто здивується. Яке велике поле
Відповідальність за духовний розвиток нації на плечах кожного з нас. Можливо, декому спочатку дійсно знадобиться перебороти себе, щоб дочитати до кінця «Катерину» Шевченка чи «Мідного вершника» Пушкіна. Але після подібних творів вже не помічаєш, як рука тягнеться за наступним, як поглинає не заповнена прірва емоції, переживання, надії та сльози.
Хліб задовольнить потреби шлунка, куди важливіше знайти справжню їжу, щоб втамувати голод духовний.
П'яний корабель розбір.
Не хлібом єдиним живе людина