Про мій берег дитинства
Дитинство найпрекрасніший час в житті, і таким має бути у кожної дитини, принаймні у мене було саме таке дитинство, воно було справжнісіньке, таке, якого сьогодні немає у багатьох сучасних дітей. Мій берег дитинства починається у великій бабусиній хаті під горою, за якої знаходився сосновий ліс. Будучи ще в дуже маленькому віці, я часто бігала по цьому лісу, він зовсім не страшний і дуже навіть красивий. я збирала ягоди, гриби, знаходила друзів серед звірів і птахів, в моєму дитинстві було багато сонця і світла. Цілі дні я проводила в полі та городі,
Часто ходили купатися на озеро, вода в якому була настільки чистою, що виднілися всі камінчики і мушлі на дні. Жителі села приходили сюди випрати килими і доріжки, тому що річковий пісок був набагато
Моєї улюбленою іграшкою був помаранчевий ведмедик, з яким я не розлучалася аж до 10 років. Цей ведмедик був настільки мені дорогий, що зараз перебуваю на одному з найпочесніших місць в моїй кімнаті. Самою пам’ятною подією мого дитинства стало навчання їзді на велосипеді, після якого було багато синців і ударів, але задоволення від першої самостійної поїздки запам’яталося надовго. Але дитячі роки пройшли так швидко, і зараз, ставши практично дорослої я дуже чітко пам’ятаю кожну найдрібнішу деталь, хоча я і розумію, що на той берег мого дитинства, який залишився за сільським струмочки, колись колишньому повноводною річкою, мені вже ніколи годі й шукати моста і не перейти його вбрід.
Повертаючись до бабусиного порогу, я завжди згадую найкращі роки свого дитинства і ці спогади зігрівають мою душу.
На дорогу йду я в самотині роздум.
Про мій берег дитинства