Радощі і біди народу (за творами Степана Руданського)

Степан Руданський народився в 1834 році в селищі Хомутинці на Вінниччині в родині сільського священика. Він закінчив бурсу, Камянець-Подільську духовну семінарію. Потім усупереч волі батька вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії. Майбутній письменник жив дуже бідно, і під час навчання в Петербурзі захворів на сухоти. Тоді він поїхав працювати лікарем до міста Ялта. Його дуже шанували за чесну та безкорисливу працю мешканці міста і навіть обрали почесним мировим суддею округу. Під час епідемії холери, що вибухнула

в Криму 1872 року, Степан Руданський був призначений карантинним лікарем. Тоді ж виступив проти князя Воронцова та графа Мордвинова, захищаючи права простих людей. Руданського мало не звільнили з роботи, почала прогресувати давня хвороба. Дев’ять місяців тривала боротьба з хворобою, поки вона не перемогла. Степана Руданського поховали в Ялті.

Спадщина С. Руданського багатожанрова: байки, казки, ліричні вірші, балади, поеми, переклади. Письменником започаткований новий жанр у світовій літературі — сцівомовки.

Щире захоплення викликали у Степана Руданського українські народні пісні, думи, анекдоти,

приказки. Вони стали джерелом його співомовок, підказали поетові багато тем цього неповторного явища літератури. Коли їх читаєш, то бачиш життя України XIX століття, переймаєшся турботами, тривогами, радощами і бідами її народу.

Героєм співомовки Руданського виступає і проста трудова людина, і служителі різних релігійних культів (попи, ксьондзи, рабини), і царська урядова адміністрація, і поміщики-кріпосники. Але кожний з них має ті чи інші моральні вади, які сатирично зображує і викриває з гумором автор. Ми сміємося з хитрощів цигана («Циганський кінь», «Спасибі», «Циганський похорон»), з пихатості польського шляхтича («Не вчорашній», «А що тепер буде?», «Шляхтич»), зі скнарості єврея-шинкаря («Козацька міра»), з винахідливості пройдисвіта-москаля («Полотно», «Іскра», «Навадапой!»).

Та найчастіше героєм співомовок є простий мужик, українець. У нього теж немало різних моральних вад, які Руданський висміює з добрим гумором. Але за цим сатиричним висміюванням ми відчуваємо шанобливе ставлення поета до своїх співвітчизників, яких він дуже любив і за долю яких у нього боліла душа. Співомовки показують цих героїв у рідних побутових ситуаціях, де і виявляються їх моральні вади («Допиталась», «Указ», «Добра натура», «Робили»).

Руданський у гумористичному тоні засуджує нехтування споконвічними моральними цінностями: честю, родинною любов’ю, гідністю, добротою.

Тому і в наш час співомовки С Руданського дуже актуальні. Розважаючи, вони повчають, стають веселими мудрими друзями та вчителями.