Скорочено «Князь Єремія Вишневецький» Івана Нечуй-Левицького

Втративши батьків у ранньому віці, Єремія Вишневецький опинився під опікунством свого родича Костянтина. Таке рішення було прийняте матір’ю майбутнього князя, напередодні її кончини.

Виховання хлопця Костянтин довірив спочатку студенту, що навчався у Києво-Могилянській академії, та незабаром було вирішено, що Єремія прибуде на навчання у Львів, в єзуїтську колегію.

Нове місце навчання одразу не сподобалось хлопцеві, але потрохи він почав звикати до нього. Розуміючи увесь потенціал молодого князя та знаючи про його великі статки,

єзуїти вирішили хитро підкопатись до серця Єремії. Рік за роком він все менше пам’ятав рідну мову та предків, все більше слухав про славу короля та польських панів. Єзуїти змогли окатоличити юнака та нав’язати йому ненависть до всього українського.

Випускаючись з колегії, Єремія твердо знав, що найматиме велике військо. Хлопець мріяв, що колись матиме найкращий маєток, знищить залишки козацтва, а Україну перетворить на Польщу. В його думках виринали заможні польські панянки, князі та королі. Усі вони величали великого князя і бачили його на королівському троні.

На весіллі Владислава IV Єремія познайомився

з кмітливою панянкою – Гризельдою Замойською. Дівчина виявилась дочкою польського канцлера. І статус, і характер та душа панни сподобалися князю, а тому не гаючи часу, він посватав її. Щоправда, Єремія був не єдиним претендентом на роль чоловіка Гризельди. Вона сподобалась й іншому випускнику тієї ж єзуїтської академії – Домініку Заславському. Проте доля опинилась на боці Єремії. Канцлер погодився віддати дочку за князя.

Молода сім’я переїхала жити в Лубни. Величезний маєток Єремії припав до душі молодої княгині і вона швидко взялась за управління ним.

Тим часом в Україну прийшло лихо – величезна кількість татар напали на вкраїнську землю. Стримати їх не могли вже ані козаки, ані польські війська. Та князя це не засмучувало. Він продовжував закупляти нові маєтки та землі, все частіше диктував Сейму свої умови.

Перебуваючи в гостях у свого кума, Єремія познайомився із козацькою вдовою – Тодозією. Її краса підкорила не одного юнака, але князь не був з тих, хто чекає милостині в долі. Зустрівшись із сотничкою одного вечора, чітко дав зрозуміти їй, що здобуде її приязнь, або пошматує. Козачка не могла погодитись, але й сказати князю «ні» теж не могла. Хоч розумом вона розуміла, що Вишнивецький зрадник її народу, а, отже і її власний ворог, проте серце співало іншу мелодію – мелодію любові.

Сильний сум та страх напав на Тодозію, коли у її дім прибув брат Супрун з двома старцями. Як виявилось згодом, старці були несправжніми, це славні козаки – Максим Кривоніс та Лисенко. Як стало відомо вдові з розмови, такі переодягнені старці десятками блукають по Лубнах. За короткий термін їм потрібно підготувати народ до масового повстання. Козаки не зможуть побороти підляшків самотужки, а тому селянські загони будуть доречними.

Серце Тодозії розривається. Тільки тепер вона розуміє як сильно кохає Єремію, але зрадити народ права не має.

Як і запланували козаки, на весні почалось масове повстання. Прагнучи знищити непокірних, кільком селянам Вишневецький наказав зрубати голови. Та цей вчинок призвів до ще більшої непокори.

Військо Хмельницького просувалось все дальше. Щодня козацько-селянські загони звільняли все більші території. Польські маєтки сталювались, майно знищувалось, а їхні прислужники жорстоко вбивались.

Князю довелось втікати в Немирів. Тодозію він не міг покинути і після довгих вмовлянь красуня таки погодилась на втечу.

Все ще відчуваючи власну владу та силу в Немирові, князь вчинив жорстоку розправу над непокірними селянами – з них ложкою здирали шкіру, розпилювати пилкою, свердлили очі, відрубували кінцівки…

Не наситившись помстою, Вишневецький повів своє військо на зустріч із козаками. Бій зав’язався в Махнівці. Тоді ж Максим Кривоніс зустрів свого лютого ворога – Єремію. Завжди гордий та норовливий князь, мабуть, вперше тоді по-серйозному злякався, адже втік з поля бою.

Княгиня разом із сином та Тодозією перебрались у Вишневці, що на Волині. Щоправда, військо Кривоноса добралось і туди. Стараннями Тодозії Гризельді вдалось врятуватись.

На чолі ж польського війська було поставлено Домініка Заславського. Це, звичайно, не сподобалось Вишневецькому і він усім серцем зненавидів усе польське, як свого часу все українське. Та діватись не було куди. Єремія продовжував війну на боці поляків. Щоденні перемоги козаків, втомлювали та деморалізували шляхту. Ще гіршим стало становище, коли у війську почала гуляти холера. Від неї ж згинув і сам Вишневецький.

Підрісши син Єремії – Михайло став королем. Його слабке здоров’я завадило його довгому правлінні. Хлопець помер в молодому віці. На ньому закінчився рід Вишневецьких.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(10 votes, average: 3,30 out of 5)


Скорочено «Князь Єремія Вишневецький» Івана Нечуй-Левицького