Твір-розповідь на основі власного досвіду

Витинанки

На новорічні свята ми всією родиною поїхали у гості до тітки. Як же красиво було у неї в кімнаті. На вікнах, на стінах, полицях, сволоці — скрізь були наклеєні витинанки. Вони створювали радісний, передсвятковий настрій, дарували насолоду.

Мені дуже захотілося навчитися робити ці незвичні прикраси. Я дізналася, що для витинанок беруть тонкий папір і фарбують його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складають учетверо і витинають так, щоб не було суцільних розрізів, щоб усі елементи були єдиними.

З того часу я полюбила ці чудернацькі витвори. До кожного свята я прикрашаю свою кімнату різнокольоровими витинанками, дарую їх друзям та знайомим.

Боровичок

Восени ми з дідусем полюбляємо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якому ховаються гриби.

Гриби треба вміти збирати, а також знати, які гриби їстівні, а які ні. Я знаю багато їстівних грибів: опеньки, лисички, маслюки, боровики та інші.

Найбільша радість для грибника, коли він у лісі знайде галявину, на якій ростуть

боровики. Одного разу поталанило і мені. Випадково неподалік від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоч і був маленький, але впевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я став уважно оглядати галявину, і знову побачив боровика. Великий гриб ніби староста стояв посеред галявини й оглядав інші гриби. Шапка на ньому завбільшки з полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку.

Через декілька хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.

Пожежа

У нашому багатоповерховому будинку живе хлопчик Михайлик. На день народження йому подарували кошеня. Руденьке, а на сонці його шерсть переливалася і палахкотіла жовтогарячим вогнем. І Михайлик назвав своє кошенятко незвичним ім’ям Пожежа.

Наступного ранку хлопчик не знайшов свого вихованця у кімнатах. «Пожежа! Пожежа! До мене!» — кричав він, але кошеняти не було. Михайлик вибіг на балкон і побачив, що Пожежа переліз на сусідський балкон.

«Пожежа! Пожежа!» — щосили закричав Михайлик. На його крик із квартир почали вибігати перелякані люди. Вони не могли зрозуміти, що сталося і де горить.

А Михайлик намагався дістати своє кошеня, спробував навіть перелізти на сусідній балкон. Побачивши це, мешканці будинку визвали пожежну машину.

Побачивши пожежників, Михайлик закричав: «Велике спасибі, що ви прийшли допомогти врятувати мого друга».

Не буду описувати, що було далі. Не знав хлопчик, що його батьки заплатять за приїзд пожежної машини. Адже в цей час, може, комусь і справді потрібна була допомога. Та у Михайлика тепер інші проблеми. Він шукає для свого кошеняти нове ім’я.

Несподівана зустріч

На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини потребують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері.

Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було нікого. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг у протилежний бік, де почав весело гавкати. Цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком Дружок. Коли я підійшов і намагався роздивитись, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. Я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося злякане маленьке кошеня. Воно втекло від собаки і просило захисту у мене. Я взяв кошеня на руки, приголубив і заспокоїв його. Кошеня приємно замурчало.

Додому ми повернулися втрьох.