Весна прийшла…Це чутно у повітрі. Хоча вулиці ще досі вкриті міцною кіркою льоду. Сонце непевно спробувало пробитися крізь захмарене набурмосене небо, але дощ одразу зіпсував його плани. Та весняне світило і не думало здаватися. Воно діждалося ясної блакиті і поволі, крадучись, визирнуло на небосхилі.
Побачивши, що рослини здригнулися від ніжних промінців, а дерева радо закивали голими верхівками, сонце залило золотим сяйвом усе навколо.
Не забарився і його найліпший друг – вітер-легінь. Примчав на невидимій колісниці і почав розбуркувати від сну заспані яблуні. «Невже прийшла весна?» – шепотіли вони гіллям. А вишні і абрикоси, тим часом, уявляли, як будуть заповнювати повітря солодким квітковим ароматом.
Величні дерева швидко відреагували на прихід весни. Повикидали бруньки на вітах і приготувалася до появи ошатної зеленої одежі. Вони ніби ожили під веселе щебетання птаства та невтомне сновигання білок.
Як здогадалося сонечко, що зима вже покинула свій льодяний трон і сама природа чекає на тепло? У нього є маленькі помічники, які щороку оповіщають жовтогарячу зірку дня про прихід весняного царства. Вони ховаються між стовбурами лісових сторожів і чекають пори.
М’яка травичка служить їм за постіль, а сніжна ковдра турботливо вкриває від холоду. Потім розступається, щоб їх тендітні голівки могли визирнути і посміхнутися сонцю. Звуться таємничі незнайомці пролісками. Це ніжні квіти ранньої весни, які насичують повітря ледь помітним, невагомим ароматом свіжості і чистоти.
Блукаючи фруктовим садом, відчуваєш, як у грудях пурхають метелики, а в душі грає натхненна мелодія. Хочеться, щоб руки стали крилами, і понесли в захмарну далечінь, де повертаються на Батьківщину лелеки. Вони несуть з собою новину: весна повноправно вступає в свої володіння. Пора відкривати вікна і впускати у сонні кімнати потік нової енергії, нове життя.
Навіть квіти на підвіконні неначе оживають після сплячки: розправляють кволе листя, що засумувало за світлом, і витягуються до сонця. Якщо придивитись, можна побачити з вікна дещо цікаве. Дивний сірий клубочок намагається вилізти з-під купи торішнього листя. Це їжак, якого розбудив пташиний спів. Тепер і він може розділити з іншими радість весняної пори.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Найголовнішого очима не побачиш. Твір про літні канікули. Я українець твір. Найдавніші памятки культури та літератури. Як я проводжу своэ лито.
Весна прийшла