Втілення в образі Фауста вищих духовних поривань людини

У трагедії «Фауст», поет,зобразив головного героя, як людину вищих духовних поривань. Фауст займається пошуком способу існування, в якому зіллються в єдине фантазія і реальність, душа і тіло, небесне та земне. «Дві душі живуть у мені» – говорив Фауст. Одній подобається земне життя,а інша воліє ринути в небесну далечінь.

Фауст працює лікарем, чим заслужив повагу великої кількості простих людей. Ця повага немало значить для Фауста і він бажає й далі допомагати їм. Але прагнення більшого, творчості, великих відкриттів не залишають його. Тому

Фауст не може заспокоїтись, переймаючись вічними пошуками.

Герой заключає договір з дияволом Мефістофелем, для того щоб отримати вічне життя, щоб вивчити якомога детальніше світ для себе і допомогти іншим людям вдосконалити цей світ. Герой долає багато випробувань долі – гріхи, спокуси, горе, смуток, сумніви, почуття провини та спустошення. Він стає причиною гибелі Маргарити.

Насміхаючись зі всього що відбувається з Фаустом, Мефістофель підштовхує його до особистого духовного самовдосконалення. Адже перешкоди роблять людину сильнішою. Мефістофель переконаний, що розум є згубним для людини, і що Фауст

такий же як і всі інші слабкі люди, тільки з своїми забаганками та його легко збити в пошуках істинного шляху, вбити в ньому всі мудрі думки та поривання.

Він не має сумнівів, що така людина як Фауст, зіб’ється зі свого шляху, піддавшись низьким спокусам. Але все таки головний герой виявляється сильною людиною, в якій перемагає людяність і високі помисли,кохання та здоровий глузд. І хоча в нього всередині завжди існує поривання вгору, та Фауст усвідомлює, що людству до досконалості ще дуже далеко.