Лорелея центральний персонаж романтичної поезії

 Лорелея по праву вважається центральним персонажем романтичної поезії. В германській міфології – це прекрасна чародійка, фея. Саме ім’я означає «сторожова скеля», якою була названа круча біля Рейну.

За легендами, саме в цьому місці карлики ховали золото Нібелунгів. Лорелея з’являлась на краю кручі і полоняла своєю красою тих, хто пропливав позв та чув її звабливий спів. Саме тому ніхто не міг зуміти підступитись до проклятого золота, а деякі, покохав, самонадіяно шукали способу віддати душу красуні Лорелей.  З часом це ім’я та сам

персонаж народних легенд став одним із популярніших в поезії.

Вперше Лорелея як літературний персонаж, а не фольклорний, з’явилася в поезії німецького поета-романтика К. Брентано. Так з’явилася балада «Лорелея». В ній прекрасна чаклунка не просто захищає свою землю та байдуже зводить з розуму людей. Вона нещасна, бо приречена на таке життя, і не може відмовитись від своїх чар.

Коханий чаклунки помер, а без нього вона ніколи не буде щасливою. Лорелея просить єпископа спалити її на вогнищі, та він тільки ув’язнює жінку в монастирі. Не витримавши туги, Лорелей тікає, а потім кидається зі скелі і гине в водах

Рейну. Так закінчилося життя прекрасної Лорелей. Саме балада К. Брентано стала втіленням романтичного образу в літературі початку ХХ століття.

Образ Лорелей також використовував Г. Гейне. Його вірш «Лорелея» входить о відомого циклу «Знову на батьківщині». Гейне зберігає трагічність, але вже не чаклунки, а плавця.  Лорелея є осередком тривог і скорбот, символом фатуму, який неможливо перехитрити. Плавець помре, а Лорелея буде і далі слідувати своєму страшному призначенню. «І кожен гине від пісні Лорелеї» – ці слова стають фіналом віршу Гейне. Пізніше, цей вірш стане народною піснею. В свій час, А. Блок переклав величний вірш на російську мову.

До образу звабниці Лорелеї також зверталися Г. Аполлінер, О. фон Лебен, О. Мандельштам. У когось вона просто спокусниця, яка не має за собою души, а в інших вона лісова чаклунка, яка шукає своє кохання. Жінка шукає своєї долі, бажаючи звільнитися від тягарю фатальної сили. Чи же можливо? Поети так і не зуміли дати відповідь. Лорелея стала символом романтичної поезії, в намаганні творців, як тих плавців, розгадати сутність прекрасної жінки.


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
(5 votes, average: 3,40 out of 5)

Найкращий друг твір.

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: [email protected] , підтримайте розвиток сайту!



Лорелея центральний персонаж романтичної поезії