Янв
17

Неоднозначність оцінки образу Чіпки за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

admin

Олесь Гончар так сказав про особистість Панаса Мирного: «Цілеспрямована, зігріта глибокою любов’ю до народу, творчість письменника найвірогідніше від усього засвідчує, чим жила ця людина — суворий літописець епохи». Дійсно, великий митець прагнув до останку бути корисним Україні, передаючи літературним персонажам свої найпалкіші почування та найпекучіші болі.

Одним з таких персонажів, що увійшов в українську літературу, є Чіпка, головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Його внутрішній світ, складний і суперечливий, відбився на таких же непередбачуваних і повних протилежності вчинках. Тому мені, наприклад, іноді дуже важко давати їм оцінку. З одного боку, моє серце переймається симпатією до скривдженого, обдарованого від природи і розумного Варениченка. З іншого, — мене обурюють його злодійські вчинки. Навіть тоді, коли роман вже прочитаний до кінця, мені важко визначити своє ставлення до цього героя: серце і розум ще довго будуть сперечатися.

Часто нашими вчинками керують зовнішні обставини, і тоді доводиться поступатися своїми переконаннями. Та на те існує поняття честі, щоб своєчасно зупинитися! Знайомлячись із життям Чіпки, ми бачимо ці обставини, засуджуємо їх, бо вони руйнують характер і долю хлопця, який нам подобається. Соціальна несправедливість штовхнула вчорашнього хлібороба на злочинний шлях. А хіба до цього життя його було сповнене справедливості? Чіпка змалечку відчуває себе нелюбим, відкинутим, другосортним, зазнав так мало радості і добра і так багато болю. Вже тоді, в дитинстві, розвивається в ньому почуття помсти. Його дитячий природний розум, метикуватість, прагнення творити добро часто перекривалось нервовим озлобленням і ганебними вчинками (разом з пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови горобцям).

Поступово ми усвідомлюємо, що до морального падіння юнака призвело нехтування прадідівськими законами моралі, і навіть аморальність самої пореформеної Росії не виправдовує його позиції. У хвилини розпачу Чіпка з болем запитує: «Де ж правда?» Він знаходить свою відповідь і називає грабежі на шляхах «відбиранням свого», зрівнюванням з бідними. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безвинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!»

І чомусь гірко стає за того кмітливого хлопчика, за працелюбного запопадливого господаря, за палкого закоханого парубка… Але навіть кохання ненадовго змінило Чіпчину вдачу: парубок спочатку відцурався розбишацького товариства, став сумлінним хазяїном. І все-таки залишився колишнім Чіпкою: через деякий час він знову вдається до розбійництва.

Усе життя в душі Чіпки жила злість на кривдників, і вона рухала ним. Його можна жаліти та засуджувати, не розуміти та співчувати йому, заперечувати та підтримувати його думки. Але, попри все, слід визнати, що Чіпка — жахливо трагічна і морально роздвоєна особистість, яку обставини зробили стихійним бунтарем, протестантом проти соціальної несправедливості.

Роман нікого не залишає байдужим, бо примушує замислитись над суттю людського буття, історією свого народу, над моральними цінностями особистості.

Генетичний код героя як мотиваційний чинник у романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Панас Мирний та Іван Білик створили епохальний в українській літературі соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і довели, що характер людини — це результат відповідних соціально-історичних умов життя, велику роль відіграє спадковість у формуванні свідомості людини. І прикладом цього є вчинки Чіпки.

«Панас Мирний та Іван Білик показали ту прірву, у яку затягує людину філософія вседозволеності «віднімання свого», винищення світу в ім’я побудови на порожньому місці нового, створеного утопічними теоріями», — зазначав І. Михайлин.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — новаторський вклад письменника у розвиток українського реалізму. Автори створили соціально-психологічний роман, у якому простежили деградацію особистості головного героя. Історія Чіпки подається в широкому часовому просторі: від пращурів до дня покарання.

Через образ Чіпки автор висловлює основну ідею твору: деградація особистості, як наслідок впливу на неї багатьох чинників — закріпачення, як вияв суспільно-історичних процесів на Україні, вплив гріховного минулого предків на долю нащадків.

Історія с. Піски має безпосередній вплив до розгортання долі Чіпки. Уважно простеживши генетичний код головного героя, можна прийти до висновку, що родовід Чіпки зафіксував конфлікт панського і селянського, польського і українського світоглядів — Чіпка онук генеральчука Польського і кріпачки Уляни. Звідси протиріччя у характері Чіпки: з одного боку він шукає справедливості для всіх, а з іншого бажає влади у земстві для себе. Ненавидить багатих, а сам багатіє за рахунок вбивств і грабіжництв. Я вважаю, що тут на підсвідомому рівні Чіпкою керував голос крові.

Намагаючись відшукати справедливість, Чіпка своєю поведінкою нехтує загальнолюдськими цінностями, піднімаючи руку на життя людей. Отже, Чіпка — жертва складного комплексу генетичних особистісно-психологічних та соціальних чинників.

На мою думку генетичний код впливає на формування характеру і залежить від історичних чинників. Образ Галі заперечує цю тезу, але я думаю, що він є суто схематичним, дисонансним віддзеркаленням образу Чіпки. Автор навмисно ідеалізує його, демонструючи, що людина повинна залишатися завжди людиною і керуватися почуттями і емоціями в межах шкали моральних цінностей.

Панас Мирний — з того покоління творчої української інтелігенції, яке започаткувало добу новітнього (кінця XIX — початку XX ст.) українського національного відродження, добу усвідомлення того, як деградує у неволі бездержавний народ. Через людські долі Панас Мирний разом з Іваном Біликом у романі яскраво розкриває багатозначність, багатоплановість процесу втрати Україною волі, руйнівні наслідки того процесу виявляються у закономірності появи злодіїв в українському суспільстві. І. Приходько зазначала про цей роман так: «Роман — багатопроблемний, панорамний. У ньому сконцентровано болючі для українців питання — і про нищення історичної пам’яті, і про гнітюче ярмо на шиї, і про моральне каліцтво, і про вічно піднесений «батіг» колонізатора ».

Отже, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це твір про народ, у якому охоплено великий історичний період життя українського села — від другої половини XVIII сторіччя до реформи 1861 року і першого десятиріччя післяреформеної доби. Цей роман засвідчив зрілість української прози і видатні мистецькі можливості українського художнього слова.

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (2 votes, average: 4,50 out of 5)
Загрузка...

Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net , підтримайте розвиток сайту!

Схожі твори:


    Категорія: