Аналіз вірша Олександра Пушкіна «До моря»

Найталановитішим найгеніальнішим поетом, драматургом, прозаїком, реформатором і творцем двадцятого сторіччя по праву можна вважати О. С . Пушкіна. Він зробив великий внесок у створення сучасної російської літературної мови. На сьогоднішній день вважається найпрестижнішим письменником. Його твори шануються та перекладаються багатьмя мовами усього світу.

З раннього дитинства поет почав писати вірші, описувати свій внутрішній світ та напрямки своїх думок. Ще малечею, відвідуючи бабусин маєток поблизу Звенирогода, поет проник любов’ю

до природи. Саме в той час О.С.Пушкін навчається розмовляти та розуміти її.

В період південного заслання вірші поета носять більш романтичний характер. У творі “До моря” поет оcпівує свою любов до морської стихії, журбу за майбутнім скорим прощанням, тугу за неминучим майбутнім.

За певних обставин Пушкіну необхідно покинути Одессу і свою тугу за природою та морським узберіжжям яскраво описав у вірші.

“Прощай, вільна стихія!

Востаннє переді мною

Ти котиш хвилі блакитні

И блищиш гордою вродою.”

Поет, в образі моря представляє могутню кремезну силу яка може повести за собою, розторощити

усе зайве. Хвилюючий настрій протистояння за народ поет передає у красивих художніх образах, які збагачують та розвивають нашу уяву. Ясно виражена класова нерівність та боротьба з нею.

“Доля людей усюди та ж:

Де крапля блага, там на стражі

Уж просвещенье иль тиран“ .

Поет розмовляе з морем як з товаришем, рідним братом на “ти”. І море, розмовляючи з ним, зароджуює в уяві образи відомих людей. Він навчає нас слухати та відчувати могутність та силу природи, її заклик.

“Смиренне вітрило рибалок,

Твоею примхою збережений,

Сковзає відважно серед брижів:

Але ти взиграл, нескоримий,

И зграя тоне кораблів“

Романтичний настрій вірша виявляється за домопомогою прямої мови, звернень, нарікань, прямих питань, епітетів та метафор.