Давньогрецький театр

Театр у давньогрецькій культурі має велике значення. Як казали тоді, народ потребував хліба та видовищ. За допомогою видовищних сцен влада керувала масами, доносила свої думки щодо розвитку держави та сучасних проблем. Тому виховне значення театру неможна перебільшити, так як філософи висловлювали свої думки за допомогою вистав.

Героями у спектаклі були в основному вигадані персонажі міфів та легенд, але висловлювання їхні стосувалися сучасного світу. Влада заохочувала до перегляду вистав навіть незабезпечених громадян полісу (тобто

міста). Таким видавались спеціальні знижки для відвідування театру.  Але жінкам та дітям не дозволялось ходити на вистави.

На думку Арістотеля, у мистецтві ми спостерігаємо реалії  буття, воно спонукає людей задумуватись над ним і в той же час дає насолоду від перегляду. Через призму театрального мистецтва люди сприймали життя як сцену, де всі вони актори і після чергової вистави мають сховатись за лаштунками. Тому кожен задумувався над своїм призначенням у житті.

Вистави у давньогрецькому театрі розпочиналися дуже рано, а закінчувалися пізно ввечері. Це були комедії, трагедії і навіть драми на самі

найрізноманітніші теми. Акторами були звичайні громадяни, які мали бажання грати. Проте до кожної вистави готувались спеціальні атрибути – різні маски, декорації та костюми.

Авторами спектаклів у Древній Греції були політичні діячі, філософи. Знаменитим драматургом був Софокл та Есхіл, поетом-комедіантом – Арістофан. Вони використовували театр як метод поширення інформації, донесення до народних мас своїх думок та поглядів, спонукали глядачів до переосмислення переглянутого.

Починаючи з давньогрецького театру, це мистецтво все більше розвивалось . Воно й на сьогодні не зникло, а навпаки набуває все більшої популярності і розквіту. Проте театр зараз не має того виховного впливу, яке спостерігалось у часи античності. Люди відвідують  його задля емоційного задоволення, культурного проведення часу. Глядачам подобається цей вид мистецтва, тому що тут відбувається живий зв’язок між ними і акторами. Проте, кожен спектакль завжди несе у собі повчальну роль, має свою мораль.