Диваки

Твір-замітка дискусійного характеру

Дорослі інколи бувають дуже дивними, вам так не здається? Вони сміються над смертю і купують кілограми пігулок в аптеці. Вони говорять, що життя прекрасне і плачуть ночами від безсилля щось змінити. їм наплювати на громадську думку, і вони постійно питають: «Як я виглядаю?». Вони люблять самоту і міцно стискають в руці мобільник. Вони вважають, що наш будинок — наша фортеця, і ночами бояться, що його висадять разом з ними. Вони упевнені, що абсолютно спокійні і тягнуться рукою до чергової

сигарети. Вони шокують людей і бояться зайвий раз сказати нам «люблю». Вони не довіряють людям і, як мінімум, раз на тиждень плачуть кому-небудь у плече. Вони

живуть сьогоднішнім днем і сміливо будують плани на завтрашній. Вони з принципу не дивляться новини по телевізору і читають їх в Інтернеті. Вони дуже самокритичні і люблять тільки себе. Вони прощають собі всі помилки і криво дивляться на тих, хто їх робить. Вони не вірять в ідеальних людей і щодня в натовпі видивляються свій ідеал. їх нудить від натовпу в метро вранці, і вони щодня терпляче стоять на платформі в очікуванні поїзда. Вони завжди говорять

те, що думають, і майже розучилися щиро посміхатися. Вони люблять розумні фрази і не розуміють самі себе. У них купа нерозкритих таланов, і вони нічого не роблять для того, щоб вони розкрилися. Вони ненавидять свої дні народження і завжди їх відзначають. Вони завжди добиваються того, що хочуть, і бояться бути нікому не потрібними.

Після всіх цих думок починаєш сумніватися, а чи хочеться нам швидше ставати дорослими? Але у нас немає такого вибору — ми все одно ними станемо.

Можна розпрямити крила і відлетіти від всього цього назустріч вітру. Але у нас немає крил. Тому що їх немає у вас.