Доброта душі (за повістю В. Близнеця «Женя і Синько»)
Повість В. Близнеця «Женя і Синько» вийшла в 1974 році, і одразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше читач знайомиться з ним, тим стає більш зрозумілим, що цей чортик є уособленням національної мудрості життя, наступності і зв’язка поколінь, тому що він говорить про вічні загальнолюдські істини. Саме розмови із Синьком виявляють усі найтонші відтінки і характеру Жені.
Ця дівчинка — звичайна дочка пересічних батьків. Вона навчається в київській школі і проводить вільний час у звичайному міському дворі. Але внутрішній світ цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний. Він романтичний, замріяний, іноді наївно-піднесений.
Мабуть тому вчителька у доповідній записці пише, що «характер у дівчини нелегкий», бо її не завжди легко зрозуміти. Навіть її оточення не здатне зрозуміти уявну побудову Женею «гібридного»
Більш за все вчинками «дивної» дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягує в Пущу-Водицю своїх постійно заклопотаних домашньою роботою батьків, торкається босою ногою весняної землі і відчуває проростання проліска. Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження та душевного занепаду башкетника Андрія Кущолоба.
Цей хлопчик— однокласник Жені, який весь зітканий із суперечностей: непокірний і водночас чуйний, розумний, розбишакуватий і нестримний в усьому, немилосердний і жорстокий у ставленні до свого дідуся. На жаль, час від часу руйнівні інстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопця.
Та, мабуть, він у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що він найкращий і найрозумніший, засипали його дорогими подарунками. Так і виріс Андрій «генералом Беном», заводіякою армії юних шибеників. До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, нестримного вуличного хлопця — хулігана Вадьки Задухи.
Перед нами підлітки одного двора, але ж які вони різні! Різний у них світ, різні мрії, різні уподобання, тому різне і майбутнє. Це, напевно, ї є головною думкою повісті. Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу підлітка треба підтримувати у її чистих пориваннях і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності.
Повість «Женя і Синько» — це не просто цікава розповідь про життя і проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі та становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства.