Усна народна творчість… Багато хто скаже, що зараз це все вже давно забулося. Люди більше не збираються біля багаття, не ходять на вечорниці, не складають разом пісні, не спостерігають за силами природи, створючи з нічого прикмети, прислів’я та приказки… Так, люди вже цього не роблять. Але… я не згодна з тим, що фольклору більше не існує.
Тому що він все ще є. Живі народні пісні, живі приказки і прислів’я, байки та притчі, прикмети на анекдоти. Усе це — живе. Душа народу — жива і перебуває у прекрасному стані. Не вірите?
Народні пісні. Вони співаються й зараз — мабуть, кожен з нас знає слова принаймі декількох народних пісень, наприклад, той самий «Соловейко» («Додому я просилася, а він мене не відпускав…») — усім відома народна пісня. Так, пісні й досі зберігаються, переказуються й переробляються. А чи виникають нові?
Всім нам, мабуть, відомі такі пісні, які постійно поються, іноді у різних варіаціях, але мало хто пам’ятає їх авторів. Це і є сучасні народні пісні. Скажете, що насправді у них є автор? Так, але так розпочинала кожна пісня, що стала народною. Кожна пісня колись була кимось створена, але з часом ім’я автора забулося, а текст зазнав таких значних змін при щоразовому перенесенні «з вуст в уста», що став зовсім не схожий на авторський. Тепер пісня є народною, і в неї вкладено шматочок душі народу.
Так вібувається і зараз: пісні поступово втрачають своїх авторів і стають народними.
А прислів’я, приказки, прикмети, навіть фразеологізми? Ми використовуємо їх щодня, навіть не помічаючи цього. Так, творення прикмет зараз практично не відбувається — мало хто буде приказувати дощ по птахам, коли набагато легше просто подивитися погоду по телевізору. Але ми все рівно ще пам’ятаємо про них. А фразеологізми? Вони усюди, і ми створюємо їх навіть зараз — сучасне творення їх ще продовжується.
А казки, притчі, байки? Ми передаємо їх ланцюгами творчості і придумуємо нові. А анекдоти! Так, це теж жанр усної народної творчості. Хіба ви пам’ятаєте автора хоч одного анекдота? Напевне, що ні. Вони існують у багатьох варіаціях, і кожен раз щось змінюється по-іншому. Вони — рідні діти народу, щиро їм кохані.
Наш народ живий, і він продовжує творити й жити повним життям. Збережемо фольклор — частину його душі, і передамо її наступним поколінням, забезпечивши їй безсмертя!
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Розповідь про дитячу мрію. Твир душу я у вишивку вкладаю 7клас. Твір антикріпосницького спрямованість повісті марка вовчка інститутка. Творчість тараса шевченка твір. Моя майбутня професія лікар.
Народна творчість