Як багато вже сказано про наших домашніх улюбленців — котів, собак, птахів і хом’яків, та все марно. Бо кожного разу, зустрічаючись із випадками людської зради і жорстокості, відчуваєш: про це не можна мовчати.
Людина завжди прагнула до спілкування із живою природою, адже так мало для цього залишилося можливостей у місті. Тому й заводимо собі щось живе. Хай радує нас, коли приходимо додому, знервовані, стомлені тривогами і ритмами сучасного міста. Справді, так багато радості дарує нам собака, що радісно качається у пухнастому снігу або осінньому листі! Так втішно спостерігати за грою кумедного кошеняти або вальяжністю величного красеня — кота. Як весело слухати цвірінькання пташок! Але прагнучи радості для себе, чи завжди ми пам’ятаємо про відповідальність перед тими, кого приручили? Адже наші тварини залежні від нас. Залежні фізично, емоційно. А значить, вони беззахисні перед нами — перед нашою нерозважливістю, легковажністю, а часом і зрадою. Тварини рідко зраджують нас, а як чинимо ми?
Здається інколи, що нам, зарозумілим представникам людського роду, вінцеві творіння, не завадило б повчитися шляхетності і розумності у тварин. Звичайна кішка навряд чи щось чула про моральні обов’язки, але вона при потребі вигодує не тільки своїх малят, а й цуценят, наприклад, бо жива природа існує за давнім законом виживання: піклуйся про малят, не кривдь їх, дай їм вирости, бо скінчиться життя. Ви бачили коли-небудь, щоб дорослий собака ображав щеня? У тваринному світі ніби прийнято негласний закон: малих не ображай, будь до них поблажливим, адже вони ще малі. Чи завжди й ми так ставимося до навколишнього світу, один до одного? Розумне ставлення до свого здоров’я, до життя — ось чому вчить спостереження за тваринами. Тим більше ми, люди, повинні відчувати, що тварина — це жива істота, а не іграшка. Завести живу істоту — це не тільки відповідальність, але й щоденний копіткий труд. Тваринку треба годувати і доглядати, лікувати і розуміти.
Беззахисність наших тварин — це залежність, а залежність завжди безправна. Чи завжди ми розуміємо це? Здається, ми повинні емоційно
відчути себе спорідненими кожній тваринці, адже й ми якоюсь мірою залежні. То чи не здається вам, що увесь наш світ, наповнений людьми і тваринами, птахами і комахами,— великий Ноїв ковчег, у якому ми живемо разом? А значить, нам треба навчитися жити на цій землі в єдиній спільності на основі законів збереження життя.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Аолелюбністьукраїнського народу за повістю коцюбинського дороою ціною. Діалог двох осіб про літературу. Етюд за твором байрона. Жовтий князь коротко читати. Згубний вплив грошей над людиною сто тисяч.
Не зраджуй тих, кого приручив