Не зраджуй тих, кого приручив
Як багато вже сказано про наших домашніх улюбленців — котів, собак, птахів і хом’яків, та все марно. Бо кожного разу, зустрічаючись із випадками людської зради і жорстокості, відчуваєш: про це не можна мовчати.
Людина завжди прагнула до спілкування із живою природою, адже так мало для цього залишилося можливостей у місті. Тому й заводимо собі щось живе. Хай радує нас, коли приходимо додому, знервовані, стомлені тривогами і ритмами сучасного міста. Справді, так багато радості дарує нам собака, що радісно качається у пухнастому
Здається інколи, що нам, зарозумілим представникам людського роду, вінцеві творіння, не завадило б повчитися шляхетності і розумності у тварин.
Беззахисність наших тварин — це залежність, а залежність завжди безправна. Чи завжди ми розуміємо це? Здається, ми повинні емоційно
відчути себе спорідненими кожній тваринці, адже й ми якоюсь мірою залежні. То чи не здається вам, що увесь наш світ, наповнений людьми і тваринами, птахами і комахами,— великий Ноїв ковчег, у якому ми живемо разом? А значить, нам треба навчитися жити на цій землі в єдиній спільності на основі законів збереження життя.
Твір-роздум лісова пісня.
Не зраджуй тих, кого приручив