Головним героєм твору, як вже зрозуміло із самої назви, є Микола Джеря. Охарактеризувати його можна як гордого, справедливого та роботящого чоловіка.
Незважаючи на такі чудові риси, Микола та його родина не вільні люди, а кріпаки. Над складним становищем односельчан герой починає задумуватись ще з юності, але уся серйозність ситуації усвідомлюється, коли Микола вирішує побратись із кріпачкою з сусіднього села та створює свою родину.
Одруження Миколи та Немидори не дуже тішить стару матір. Для свого сина воно обрала інші пару – дочку місцевого багатиря. Як не дивно, але на заваді Миколиного та Немидориного щастя пан не ставав, адже ще одна молода кріпачка у Вербівці (так називається село, де проживає сімя Джері) – це додаткова робоча сила.
Закохані нарешті одружуються. Весілля вдалось відгуляти на славу. Щоб зробити для сина та людей свято, батьки Миколи позичають гроші. Ще більше незлюбила свекруха невістку, коли побачила її небагате придане. Та Немидора ніби й нічого не помічала. Вона раділа, що відтепер має свого чоловіка.
Сімейну ідилію день від дня псує важка праця на панських ланах. Аби не пропало власне жито, молодятам приходиться працювати на своєму полі вночі.
Серце Миколи дедалі більше противиться такій несправедливості. Герой відмовляється обробляти чужі поля і підмовляє до бунту й інших односельчан.
Ще більша ненависть до пана прокинулась у Миколи, коли він побачив у своєї дружини-породіллі синець. Це наслідок відмови йти на панщину.
Згодом від постійної перевтоми та хвороб помирає батько героя – Петро. Перед смертю чоловік ще встигає поговорити із сином. Він просить його бути покірним, не виступати проти панських порядків. Хоча Микола і люби та поважав старого батька, проте виконати його останньої волі так і не зміг.
Часті вияви непокори викликали за собою логічні наслідки: пан наказує усіх бунтівників віддати у москалі. Дізнавшись про таке рішення, Микола та ще кілька його односельців покидають рідні домівки, дітей, жінок та відправляються батракувати.
Перше місце роботи втікачів – цукровий завод. Та не зміг Микола з друзями надовго залишитись тут. Зверхнє ставлення та негідну умови праці змусили вербівців перейти на іншу роботу. Але й у новому місці краще не стало. Внаслідок постійних недоїдань, поневірянь, бурлаки все частіше хворіють та помирають. Через смертельну недугу Микола втратив і свого найвірнішого друга та порадника – Кавуна.
Тим часом пошук втікачів продовжується, а тому Миколі доводиться все дальше відбувати від дому та своєї родини.
Врешті герой опиняється на березі Чорного моря. Тут він знайомиться з отаманом Ковбатенком, починає займатися рибальством. Микола дізнається, що дочка отамана – Мокрина – щиро закохана в нього, але серце героя як і раніше належить Немидорі. До того ж все частішими стають конфлікти з отаманом.
Не зважаючи на усі зусилля втікачів, пан Бородовський все ж виходить на їхній слід. Вже постарілих та згорблених втікачів привозять в рідне село в кайданах. Двадцять років Микола блукав по світі. На суді, як і за своєї молодості, він вів себе гордо та відважно.
Пройшовши стільки випробувань, він все ж не втратив своєї волелюбної вдалі. Не змогли поневіряння вбити в ньому любов до справедливості, до рідної землі, до односельчан та всього людського. Доля не могла не вигородити героя за це. На старість років Микола стає вільною людиною. Він зміг дожити до того світлого дня, коли однією реформою було повністю ліквідоване кріпацтво. Відтак вільними стають усі селяни.
Не змогла померти на волі дружина Миколи. Життя Немидори погасло ще до того, як у рідне село повернувся чоловік. Так і не змогли побачитись, сказати такі важливі слова одне одному. Усе своє життя вони прожила по-різну, але в любові та молитві одне за одного. Усе село тужило за Немидорою, а найбільше дочка Любка.
Закінчується твір на позитивній ноті. Герой не залишився самотнім. Уже підросла його дочка. Вона вже встигла створити свою сім’ю і забрала батька до себе.
Господь поблагословив Джерю довгими роками життя та чудовими внучатами. Їм же ж дід і розповідає про своє життя, бурлакування.
Якщо у вас є готові твори, присилайте їх нам будь ласка за адресою: ukrtvory@ukr.net, підтримайте розвиток сайту!
Хижацька натура герасима калитки. Вірш як не любить той край. Козача левада твір опис. Лина костенко кольорови миши скорочено. Лист подрузі.
Скорочено «Микола Джеря» Івана Нечуй-Левицького