Скорочено «Мина Мазайло» Миколи Куліша

Уся історія розпочинається в Харкові, в домі самого Мини Мазайла. Дочка і мати усіма силами намагаються владнати домашній конфлікт, котрий раптово виник між господарем – батьком Миною та його сином – Мокієм.

Причиною усьому – українізація, котра так стрімко почала поширюватись в 30-х роках XX століття. Син щиро полюбив рідну мову та культуру. Він багато часу приділяє вивченню усього українського – творів, кінофільмів – і, навіть, хоче повернути собі прадідівське прізвище – Квач. Батько ж, навпаки, прихильник усього російського. Мина відвідує

заняття з російської мови і хоче переписати своє прізвище.

Жінки опиняються між двох вогнів і більш за все хочуть повернути злагоду в дім. Мама та дружина – Ліна (або Килина) звертається по допомогу до своєї родички з Росії, просить негайно приїхати та допомогти у вирішені проблеми. Дочка та сестра – Рима – має більш хитрий план. Свою подругу Улю вона вмовляє прийняти участь у ньому. Дівчата повинні зробити усе, щоб Мокій покохав Улю та забув про свій «дур український».

Конфлікт між батьком та сином загострюється ще більше коли в дім Мазайлів приходить вчителька з «правильного проізношенія» з поетичним

прізвищем Баронова-Козино. Вона розпочинає свій перший урок з поважним господарем. Дізнавшись про це, Мокій раптово приймає рішення українізувати Улю та проводить для дівчини свій урок. Українська та російська лекції ведуться навперебій. Звичайно, позитивного результату таке навчання не принесло, а тому заняття довелось перенести.

Коли гості покинули Мазайлів, в домі розгорівся черговий скандал і невідомо до якої б трагедії він міг довести, якби на порозі не з’явилась та сама родичка, яку викликала листом і телеграмою Ліна. Тьотя Мотя (так її звати) була найбільшою надією дочки та матері, а тому вони навперебій почали жалітись їй про всі негаразди у родині. З перших хвилин стає зрозуміло, що тітка не зможе примирити рідних, адже не дотримується нейтралітету, а виступає на стороні батька, а точніше на стороні «русскіх людей».

Бачачи, що ситуація геть критична, найбільше сім’я остерігається приїзду дядька Тараса – щирого та відданого українця. І, раптом, найбільший страх входить у дім Мазайлів. Здавалось би становище сторін вирівнялось, але племінник з дядьком, хоча й проти зросійщення народу, однак, не можуть прийти до спільної думки щодо розвитку української мови.

За кілька днів до гурту приєднується ще кілька осіб – комсомольці. Разом із ними уся родина збирається на спільній нараді, мета котрої – примирити ворогуючі сторони. Кожен із присутніх мав можливість на зібранні висловитись та проголосувати. Сперечались на найрізноманітніші теми: які слова хто в кого вкрав, хто такі українці, для чого потрібна українізація, чи варто зберігати прізвище та інші теми. Врешті прийшли до висновку, що поміняти прізвище варто, але при цьому повинен залишитись корінь «маз». Від голосування, звісно, Моко (Мокій) відмовився.

Більшість проголосувала за зміну прізвища на Мазєніна, що видавалось схожим на прізвище Єсеніна. Важливу фразу під час цієї дискусії автор вкладає в уста дядька Тараса. Українізація, на його думку, потрібна для того, щоб виявити відданих українців та ліквідувати їх. Це, як відомо, історичний факт.

Тим часом стосунки Улі та Мокія розвиваються. Не лише хлопець відчуває все більшу прив’язаність до юної красуні, дівчина теж все більше довіряється юнакові і щиро починає цікавитись рідною культурою та мовою, вивчає вірші Грінченка.

Рима радіє такою звісткою і намовляє подругу імітувати від’їзд до тітки в Одесу. Відмінити усе, відповідно до нового задуму, може лише рішення Мокія щодо заміни свого прізвища на російське. Уля спочатку погоджується на реалізацію плану, але побачившись з коханим, не може наважитись на такий крок.

Завершується п’єса радісною звісткою для родини. В свіжому номері місцевої газети надруковане нове прізвище Мини. Тітка, матір, дочка та батько весело підскакують та приміряють свої нові імена. Вчителька російської теж прийшла привітати родину із такою великою перемогою.

Один лише дядько Тарас та Мокій засмучено ходять по будинку. В гості до Мазєніних приходять комсомольці, родичі вихваляються записом в газеті та дають можливість одному із гостей прочинати важливу замітку. Комсомолець читає повідомлення в голос і раптом усі присутні починають розуміти, що зміна прізвища – не єдина новина. В газеті також написано про звільнення з роботи Мини Мазєніна. Причина цьому – опір українізації. Господар та його соратники не можуть вимовити з горя ані слова. Уля ж та Мокій голосно радіють такому повідомленню.